ПошукЗвернення онлайнНовиниФотоПро очищення владиКонтактні даніЗемляцтво

Маєте проблеми зору? Оберіть зручний розмір шрифта:

Новини сектору PDF Друк

Ніхто не забутий, ніщо не забуто

Багато років відділяє нас від тих травневих днів, коли відлунали останні залпи найстрашнішої і найкровопролитнішої в історії людства війни. Але безсмертний подвиг переможців, які відстояли свободу і незалежність своєї Вітчизни, очистили рідну землю від чужоземної навали, принесли свободу народам поневоленої Європи, не підвладний часу. У цей славний день ми повертаємося до незабутньої весни 45-го, згадуємо тих, хто у жорстокій битві виборов нашу перемогу.
Пам’ять про війну, її сувора правда залишаються з нами як найбільший за силою духу приклад мужності, патріотизму, важкої ратної праці і вічної скорботи за тими, хто поклав на вівтар Перемоги найдорожче – ЖИТТЯ!!! Війна пройшла залізним плугом через кожне серце, кожну долю і кожне життя. Сувора її правда назавжди залишиться з нами. Вона навічно у нашій пам’яті, але пам’ять потрібна полеглим, увага потрібна живим.

Ніхто не забутий, ніщо не забуто…кожен травень мільйони людей чують ці слова та пропускають їх крізь своє серце. Але з кожним роком молоде покоління  змінює ставлення до цього свята.

Того дня коли почалась війна, люди йшли на фронт не за Сталіна, не за режим, не за побудову комунізму, а за те що було в них з народження, яке увібралося з молоком матері…ЗА БАТЬКІВЩИНУ! Земля тоді витерпіла сотні смертей, боїв, криків та плачів…сотні нечуваних мук. Війна навчила людей бути разом, цінити кожну мить прожитого. що в наш час не втрачає вагомість тому, що волелюбний український народ після незалежності відчув агресію та підступний задум ПУТІНСЬКОЇ ПОЛІТИКИ позбавити нас УКРАЇНЦІВ найдорожчого – це свободи. Зараз важко судити про те, що було подолано тими вояками та їх сім’ями, хіба що зі слів тих, хто залишилися з нами –ветеранів. Це почесне звання мають тисячі, через пару років сотні, а вже потім безжальний час нам взагалі не залишить можливість подякувати цим героям…вони підуть до товаришів. Дуже важливо усвідомлювати це не тільки державі, тобто надавати їм допомогу та захист, але й кожному пересічному громадянину. Усвідомлювати те, що треба говорити дякую за це чисте і блакитне небо не тільки Богові, а і тим людям, що поклали своє життя за мир та спокій в далеких 40-х роках…

Час підписання: 7 травня о 02:41 (за середньоєвропейським часом). Начальник Оперативного штабу ОКВ генерал-полковник Альфред Йодль підписав Акт, як представник вермахту. Капітуляцію приймали: від англо-американської сторони генерал-лейтенант армії США, начальник Головного штабу Союзних експедиційних сил Вальтер Беделл Сміт, від СРСР — представник Ставки Верховного Головнокомандування при командуванні союзників генерал-майор Іван Суслопаров. Також Акт підписав заступник начальника Штабу національної оборони Франції бригадний генерал Франсуа Севез в якості свідка. Капітуляція нацистської Німеччини вступила в силу 8 травня о 23:01 (за середньоєвропейським часом)[1]. Документ був складений англійською мовою, і тільки англійський текст визнаний офіційним Однак, на вимогу Сталіна, 8 травня в передмісті Берліна Карлсхорст відбулася церемонія вторинного підписання капітуляції. Дата офіційного оголошення про підписання капітуляції (8 травня в Європі та Америці, 9 травня в СРСР) стала святкуватися як День Перемоги відповідно в Європі та в СРСР.

Для українців, як і для всіх інших народів, об'єднаних тоді в СРСР, Велика Вітчизняна війна була боротьбою за право на вільне життя, за свою землю, за гідне майбутнє. Це була справедлива, визвольна, священна війна проти підступного і жорстокого ворога, який виношував плани перетворити на рабів слов'ян та інші народи, віднесені нацистами до так званої "нижчої" раси.

Полум'я Другої світової війни проти німецько-фашистських загарбників, палахкотіло шість років. Битви йшли на території країн Європи, Азії та Африки, на неосяжних морських і океанських просторах. Армії сторін, що воювали, нараховували понад 110 млн. чол.. Війна забрала понад 50 млн. життів. Понад 40 місяців - з червня 1941 по жовтень 1944р. - палало на українській землі полум'я війни. Лилася кров, нищилися матеріальні й культурні цінності, духовні надбання народу. На бій ішли мобілізовані й добровольці, чоловіки й жінки різних національностей.

У ході війни український народ дав збройним силам антигітлерівської коаліції понад 6 млн. воїнів. На користь високого усвідомлення свого воїнського обов'язку з боку українців свідчить і той факт, що вони посідають друге місце після росіян за кількістю Героїв Радянського Союзу та повних кавалерів ордена Слави.

Територія України стала ареною найзапеклішого збройного протиборства двох могутніх держав. Буквально кожен клаптик її землі переораний бомбами, снарядами, перекопаний солдатськими лопатами, рясно политий кров'ю. Тут відбувалися найжорстокіші битви війни і загинуло чи не найбільше бійців та командирів .

На долю України та її народу випали нечувані страждання і жертви. Окупанти винищили 3,9 млн. мирних жителів і до 1,4 млн. військовополонених, а 2,4 млн. молодих найбільш працездатних українців вивезли на примусові роботи до Німеччини. Багато з них там і загинули. На руїни перетворилися 714 міст і селищ міського типу, понад 28 тис. сіл, 215 з яких розділили трагічну долю білоруської Хатині. Зруйновано понад 16 тис. промислових підприємств, близько 30 тис. колгоспів, радгоспів та МТС. Загальна сума збитків, заподіяних населенню й народному господарству республіки сягала майже 1,2 трлн. крб..

Пам'ять про ці жертви, про ратний і трудовий подвиг народу зобов'язує нас перейнятися усвідомленням того, що, якби не було спільної Перемоги над фашизмом, покоління, що прийшли в життя після війни, взагалі й не народилися, і не було б не лише України як суверенної держави, а й української нації, оскільки за планом "Барбаросса" 80 % населення західних областей України підлягали знищенню, а решта 20 % мали стати виконувати рабську працю.

Свідки тих далеких, героїчних подій – це пожовклі від часу листи солдатів на невеличких аркушах з блокнотів, архівні документи , які не можна читати без хвилювання.

Запис зроблено весною 1944 року , невдовзі після звільнення села Плетений Ташлик від німецьких окупантів «Моєму підрозділу – пише командир стрілкового взводу, гвардії лейтенант Павло Корнілов, - було наказано оволодіти північною частиною населеного пункту Плетений Ташлик, а потім в двох кілометрах в напрямку на північний захід закріпитися на висоті і ждати підкріплення.

О четвертій годині підрозділ пішов у наступ. Німці відкрили по нашій піхоті шалений кулеметний вогонь . Та це не зупинило бійців, вони просувалися вперед.

Під час наступу довелося перегрупувати вогневі засоби.

Коли до переднього краю залишалось метрів з 100-150, гвардійці кинулись в атаку. Почався рукопашний бій, який закінчився нашою перемогою. Німці почали тікати, залишаючи по шляху зброю і боєприпаси.»

В тому запеклому бою офіцер Корнілов був важко поранений. В тяжкому стані лейтенанта доставили у польовий госпіталь, який розміщувався у приміщенні середньої школи.

Пожовклі від часу листи бійців, їхні дорогі «трикутнички», надіслані з фронту, подяки командування за самовіддану службу, інші документи – свідки солдатської доблесті і слави.

А ось – сумні повідомлення , надіслані з військових частин, військкоматів.

«Повідомлення 323»

Гвардії рядовий Головащенко Пилип Федорович, вірний військовій присязі, загинув смертю хоробрих в боях за соціалістичну Батьківщину поблизу села Білобожиця в Польщі. Вічна слава герою»

Тільки з однієї сім’ї -  Степана Квітки (село Розсохуватка) не повернулося додому четверо синів: Пилип, Олексій, Іван, Микола

Пам’ять про війну, її сувора правда залишаються з нами як найбільший за силою духу приклад мужності, патріотизму, важкої ратної праці і вічної скорботи за тими, хто поклав на вівтар Перемоги найдорожче – ЖИТТЯ!!! Вона навічно у нашій пам’яті, але пам’ять потрібна полеглим, увага потрібна живим. Сьогодні чисте небо, цвіте бузок, життя повністю закохане у весну…але пам’ятаймо, що цей  травневий настрій нам подарували людські серця, що так само прагнули дивитися на чисте мрійливе небо…


Документи про окупацію Маловисківського району

Share/Save/Bookmark
 
© Сайт Маловисківської районної державної Адміністрації