ПошукЗвернення онлайнНовиниФотоПро очищення владиКонтактні даніЗемляцтво

Маєте проблеми зору? Оберіть зручний розмір шрифта:

Законодавство PDF Друк

Закони України, які застосовуються під час виконання запитів соціально-правового характеру

1. Закон України «Про Національний архівний фонд та архівні установи» (ст.16, 17, 35).

  Стаття 16. Обмеження  доступу  до  документів   Національного 
                архівного    фонду,    що    належать     державі,
                територіальним громадам

     Архівні установи мають право обмежити  доступ  до  документів 
Національного архівного фонду, що належать державі, територіальним
громадам, на строк до одного року в зв'язку з їх науково-технічним
опрацюванням,  перевіркою  наявності та стану або реставрацією.  У
разі проведення великого обсягу зазначених робіт  строк  обмеження
може  бути  продовжений  з  дозволу центрального органу виконавчої
влади,  що  реалізує  державну  політику у сфері архівної справи і
діловодства, але не більше ніж на один рік.
{  Частина перша статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом 
N 5461-VI ( 5461-17 ) від 16.10.2012 }

     Архівні установи   мають   право   відмовити   в  доступі  до 
документів Національного архівного  фонду,  що  належать  державі,
територіальним  громадам,  неповнолітнім,  особам,  визнаним судом
недієздатними,   та   особам,   які   грубо   порушували   порядок
користування архівними документами.

     Доступ   до  документів  Національного  архівного  фонду,  що 
містять   державну   таємницю  або  іншу  інформацію  з  обмеженим
доступом, може бути обмежено виключно відповідно до Закону України
"Про доступ до публічної інформації" ( 2939-17 ).
{ Частина третя статті 16 в редакції Закону N 1170-VII ( 1170-18 ) 
від 27.03.2014 }

     Доступ до   документів   Національного  архівного  фонду,  що 
містять конфіденційну інформацію  про  особу,  а  також  створюють
загрозу  для життя чи недоторканності житла громадян,  обмежується
на 75 років від  часу  створення  цих  документів,  якщо  інше  не
передбачено законом. Раніше зазначеного строку доступ здійснюється
з дозволу громадянина, права та законні інтереси якого можуть бути
порушені,  а в разі його смерті - з дозволу спадкоємців, а також у
разі,  коли  така  інформація є суспільно необхідною або обмеження
доступу до неї заборонено законом.
{  Частина  четверта  статті  16  із  змінами, внесеними згідно із 
Законом N 1170-VII ( 1170-18 ) від 27.03.2014 }

     Особливості   доступу   до  архівної  інформації  репресивних 
органів  визначаються  Законом  України  "Про  доступ  до  архівів
репресивних  органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991
років" ( 316-19 ).
{  Статтю 16 доповнено новою частиною згідно із Законом N 316-VIII 
( 316-19 ) від 09.04.2015 }

     У разі  передачі  за договором до державних архівних установ, 
архівних відділів міських рад документів  Національного  архівного
фонду,  що  не  належали державі,  територіальним громадам,  умови
подальшого користування ними визначаються з  колишніми  власниками
зазначеним  договором.  Зазначений  порядок  може бути встановлено
також у випадках передачі документів на зберігання без зміни права
власності на них.
 
Стаття 17. Обмеження  доступу  до   документів  Національного 
                архівного фонду, що належать іншим власникам

     Архівні підрозділи     об'єднань     громадян,     релігійних 
організацій,   а   також   підприємств,  установ  та  організацій,
заснованих  на  приватній  формі  власності,   архівні   установи,
засновані  фізичними  особами,  мають  право  обмежити  доступ  до
документів Національного  архівного  фонду  з  метою  забезпечення
збереженості  документів  і  захисту  прав  та  законних інтересів
власників документів або інших осіб.  Обмеження встановлюються  на
вимогу  власника  документів  або  інших  заінтересованих  осіб  з
письмовим  повідомленням  центрального органу виконавчої влади, що
реалізує державну політику у сфері архівної справи і діловодства.
{  Частина перша статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5461-VI ( 5461-17 ) від 16.10.2012 }

     У  випадках,  передбачених  законом,  обмеження,  зазначені у 
частинах  четвертій  і  п'ятій  статті  16 цього Закону та частині
першій  цієї статті, не поширюються на працівників органів доходів
і  зборів,  державних  архівних  установ,  суду, правоохоронних та
органів  державного  фінансового  контролю, які виконують службові
завдання.  Законом  можуть  бути  передбачені  інші  випадки, коли
зазначені обмеження не застосовуються.
{ Частина друга статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законами 
N  5463-VI  (  5463-17  ) від 16.10.2012, N 406-VII ( 406-18 ) від
04.07.2013 }
  Стаття 35. Платні послуги архівних установ 

     Архівні установи   можуть   надавати   за   плату  послуги  з 
використання  фізичними  та  юридичними  особами  відомостей,   що
містяться   в   архівних   документах.   Архівні  установи  можуть
виконувати на платній основі роботи, пов'язані з науково-технічним
опрацюванням і забезпеченням збереженості архівних документів,  що
є власністю держави,  територіальних громад,  фізичних і юридичних
осіб,  провадити  іншу не заборонену законом діяльність з архівної
справи і діловодства.  Роботи виконуються на договірних засадах  з
оплатою  відповідно  до  цін  і  тарифів,  затверджених  згідно із
законодавством.

     Надання архівних   довідок,   необхідних   для   забезпечення 
соціального   захисту   громадян,   надання  фізичним  особам  для
користування  в  читальному  залі   архівної   установи   архівних
документів,  що  належать  державі,  територіальним  громадам,  та
архівних   довідок   судам,   правоохоронним,  органам  державного
фінансового  контролю,  а  також  юридичним і фізичним особам, які
передали   зазначені   документи   на   зберігання,   здійснюється
безоплатно.
{  Частина друга статті 35 із змінами, внесеними згідно із Законом 
N 5463-VI ( 5463-17 ) від 16.10.2012 }

2. Закон України «Про доступ до публічної інформації» (ст.2, 13, 15).

Стаття 2. Мета і сфера дії Закону

1. Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

2. Цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.

Стаття 13. Розпорядники інформації

1. Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;

4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

2. До розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють:

1) інформацією про стан довкілля;

2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту;

3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян;

4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

3. На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами.

4. Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Стаття 15. Оприлюднення інформації розпорядниками

1. Розпорядники інформації зобов'язані оприлюднювати:

1) інформацію про організаційну структуру, місію, функції, повноваження, основні завдання, напрями діяльності та фінансові ресурси (структуру та обсяг бюджетних коштів, порядок та механізм їх витрачання тощо);

2) нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності;

3) перелік та умови отримання послуг, що надаються цими органами, форми і зразки документів, правила їх заповнення;

4) порядок складання, подання запиту на інформацію, оскарження рішень розпорядників інформації, дій чи бездіяльності;

5) інформацію про систему обліку, види інформації, яку зберігає розпорядник;

5-1) перелік наборів даних, що оприлюднюються у формі відкритих даних;

{Частину першу статті 15 доповнено пунктом 5-1 згідно із Законом № 319-VIII від 09.04.2015}

6) інформацію про механізми чи процедури, за допомогою яких громадськість може представляти свої інтереси або в інший спосіб впливати на реалізацію повноважень розпорядника інформації;

7) плани проведення та порядок денний своїх відкритих засідань;

8) розташування місць, де надаються необхідні запитувачам форми і бланки установи;

9) загальні правила роботи установи, правила внутрішнього трудового розпорядку;

10) звіти, в тому числі щодо задоволення запитів на інформацію;

11) інформацію про діяльність суб'єктів владних повноважень, а саме про:

їхні місцезнаходження, поштову адресу, номери засобів зв'язку, адреси офіційного веб-сайту та електронної пошти;

прізвище, ім'я та по батькові, службові номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти керівника органу та його заступників, а також керівників структурних та регіональних підрозділів, основні функції структурних та регіональних підрозділів, крім випадків, коли ці відомості належать до інформації з обмеженим доступом;

розклад роботи та графік прийому громадян;

вакансії, порядок та умови проходження конкурсу на заміщення вакантних посад;

перелік та умови надання послуг, форми і зразки документів, необхідних для надання послуг, правила їх оформлення;

перелік і службові номери засобів зв'язку підприємств, установ та організацій, що належать до сфери їх управління, та їх керівників, крім підприємств, установ та організацій, створених з метою конспірації, оперативно-розшукової або контррозвідувальної діяльності;

порядок складання, подання запиту на інформацію, оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, їх дій чи бездіяльності;

систему обліку, види інформації, якою володіє суб'єкт владних повноважень;

12) іншу інформацію про діяльність суб'єктів владних повноважень, порядок обов'язкового оприлюднення якої встановлений законом.

2. Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, підлягає обов'язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п'яти робочих днів з дня затвердження документа. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації.

3. Проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

4. Невідкладному оприлюдненню підлягає будь-яка інформація про факти, що загрожують життю, здоров'ю та/або майну осіб, і про заходи, які застосовуються у зв'язку з цим.

3. Закон України «Про інформацію» (ст.11).

Стаття 11. Інформація про фізичну особу 

     1. Інформація   про   фізичну   особу  (персональні  дані)  - 
відомості  чи  сукупність  відомостей  про  фізичну   особу,   яка
ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

     2. Не  допускаються  збирання,  зберігання,  використання  та 
поширення конфіденційної інформації про особу без її  згоди,  крім
випадків,  визначених  законом,  і  лише  в інтересах національної
безпеки,  економічного  добробуту  та  захисту  прав  людини.   До
конфіденційної  інформації  про  фізичну особу належать,  зокрема,
дані про  її  національність,  освіту,  сімейний  стан,  релігійні
переконання,   стан   здоров'я,  а  також  адреса,  дата  і  місце
народження.

     Кожному забезпечується  вільний  доступ  до  інформації,  яка 
стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.

     Міністерство  фінансів України під час здійснення повноважень 
з  контролю  за  дотриманням  бюджетного  законодавства  в частині
моніторингу  пенсій,  допомог,  пільг,  субсидій, інших соціальних
виплат  не  потребує  згоди  фізичних осіб на отримання та обробку
персональних  даних.  {  Частину другу статті 11 доповнено абзацом
третім згідно із Законом N 1774-VIII ( 1774-19 ) від 06.12.2016 }

4. Закон України «Про звернення громадян» (ст.6, 20).

Стаття 20. Термін розгляду звернень громадян

Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

На обгрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

5.  Закон України «Про статус народного депутата» (ст.15, 16).

6.  Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (ст.24).

7. Закон України «Про захист персональних даних» (ст.2, 6, 8, 16).

Стаття 2. Визначення термінів

У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

база персональних даних - іменована сукупність упорядкованих персональних даних в електронній формі та/або у формі картотек персональних даних;

володілець бази персональних даних - фізична або юридична особа, якій законом або за згодою суб'єкта персональних даних надано право на обробку цих даних, яка затверджує мету обробки персональних даних у цій базі даних, встановлює склад цих даних та процедури їх обробки, якщо інше не визначено законом;

Державний реєстр баз персональних даних - єдина державна інформаційна система збору, накопичення та обробки відомостей про зареєстровані бази персональних даних;

згода суб'єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки;

знеособлення персональних даних - вилучення відомостей, які дають змогу ідентифікувати особу;

обробка персональних даних - будь-яка дія або сукупність дій, здійснених повністю або частково в інформаційній (автоматизованій) системі та/або в картотеках персональних даних, які пов'язані зі збиранням, реєстрацією, накопиченням, зберіганням, адаптуванням, зміною, поновленням, використанням і поширенням (розповсюдженням, реалізацією, передачею), знеособленням, знищенням відомостей про фізичну особу;

персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована;

розпорядник бази персональних даних - фізична чи юридична особа, якій володільцем бази персональних даних або законом надано право обробляти ці дані;

суб'єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних;

третя особа - будь-яка особа, за винятком суб'єкта персональних даних, володільця чи розпорядника бази персональних даних та уповноваженого державного органу з питань захисту персональних даних, якій володільцем чи розпорядником бази персональних даних здійснюється передача персональних даних відповідно до закону.

Стаття 6. Загальні вимоги до обробки персональних даних

1. Мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця бази персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

У разі зміни визначеної мети обробки персональних даних суб'єктом персональних даних має бути надана згода на обробку його даних відповідно до зміненої мети.

2. Персональні дані мають бути точними, достовірними, у разі необхідності - оновлюватися.

3. Склад та зміст персональних даних мають бути відповідними та ненадмірними стосовно визначеної мети їх обробки.

Обсяг персональних даних, які можуть бути включені до бази персональних даних, визначається умовами згоди суб'єкта персональних даних або відповідно до закону.

4. Первинними джерелами відомостей про фізичну особу є: видані на її ім'я документи; підписані нею документи; відомості, які особа надає про себе.

5. Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

6. Не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

7. Якщо обробка персональних даних є необхідною для захисту життєво важливих інтересів суб'єкта персональних даних, обробляти персональні дані без його згоди можна до часу, коли отримання згоди стане можливим.

8. Персональні дані обробляються у формі, що допускає ідентифікацію фізичної особи, якої вони стосуються, у строк, не більший ніж це необхідно відповідно до їх законного призначення.

9. Використання персональних даних в історичних, статистичних чи наукових цілях може здійснюватися лише в знеособленому вигляді.

10. Типовий порядок обробки персональних даних у базах персональних даних затверджується уповноваженим державним органом з питань захисту персональних даних.

Порядок обробки персональних даних, які належать до банківської таємниці, затверджується Національним банком України.

Стаття 8. Права суб'єкта персональних даних

1. Особисті немайнові права на персональні дані, які має кожна фізична особа, є невід'ємними і непорушними.

2. Суб'єкт персональних даних має право:

1) знати про місцезнаходження бази персональних даних, яка містить його персональні дані, її призначення та найменування, місцезнаходження та / або місце проживання (перебування) володільця чи розпорядника цієї бази або дати відповідне доручення щодо отримання цієї інформації уповноваженим ним особам, крім випадків, встановлених законом;

2) отримувати інформацію про умови надання доступу до персональних даних, зокрема інформацію про третіх осіб, яким передаються його персональні дані, що містяться у відповідній базі персональних даних;

3) на доступ до своїх персональних даних, що містяться у відповідній базі персональних даних;

4) отримувати не пізніш як за тридцять календарних днів з дня надходження запиту, крім випадків, передбачених законом, відповідь про те, чи зберігаються його персональні дані у відповідній базі персональних даних, а також отримувати зміст його персональних даних, які зберігаються;

5) пред'являти вмотивовану вимогу із запереченням проти обробки своїх персональних даних органами державної влади, органами місцевого самоврядування при здійсненні їхніх повноважень, передбачених законом;

6) пред'являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником цієї бази, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними;

7) на захист своїх персональних даних від незаконної обробки та випадкової втрати, знищення, пошкодження у зв'язку з умисним приховуванням, ненаданням чи несвоєчасним їх наданням, а також на захист від надання відомостей, що є недостовірними чи ганьблять честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи;

8) звертатися з питань захисту своїх прав щодо персональних даних до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, до повноважень яких належить здійснення захисту персональних даних;

9) застосовувати засоби правового захисту в разі порушення законодавства про захист персональних даних.

3. Розпорядження персональними даними фізичної особи, обмеженої в цивільній дієздатності або визнаної недієздатною, здійснює її законний представник.

Стаття 16. Порядок доступу до персональних даних

1. Порядок доступу до персональних даних третіх осіб визначається умовами згоди суб'єкта персональних даних, наданої володільцю бази персональних даних на обробку цих даних, або відповідно до вимог закону.

2. Доступ до персональних даних третій особі не надається, якщо зазначена особа відмовляється взяти на себе зобов'язання щодо забезпечення виконання вимог цього Закону або неспроможна їх забезпечити.

3. Суб'єкт відносин, пов'язаних з персональними даними, подає запит щодо доступу (далі - запит) до персональних даних володільцю бази персональних даних.

4. У запиті зазначаються:

1) прізвище, ім'я та по батькові, місце проживання (місце перебування) і реквізити документа, що посвідчує фізичну особу, яка подає запит (для фізичної особи - заявника);

2) найменування, місцезнаходження юридичної особи, яка подає запит, посада, прізвище, ім'я та по батькові особи, яка засвідчує запит; підтвердження того, що зміст запиту відповідає повноваженням юридичної особи (для юридичної особи - заявника);

3) прізвище, ім'я та по батькові, а також інші відомості, що дають змогу ідентифікувати фізичну особу, стосовно якої робиться запит;

4) відомості про базу персональних даних, стосовно якої подається запит, чи відомості про володільця чи розпорядника цієї бази;

5) перелік персональних даних, що запитуються;

6) мета запиту.

5. Строк вивчення запиту на предмет його задоволення не може перевищувати десяти робочих днів з дня його надходження.

Протягом цього строку володілець бази персональних даних доводить до відома особи, яка подає запит, що запит буде задоволено або відповідні персональні дані не підлягають наданню, із зазначенням підстави, визначеної у відповідному нормативно-правовому акті.

Запит задовольняється протягом тридцяти календарних днів з дня його надходження, якщо інше не передбачено законом.

6. Суб'єкт персональних даних має право на одержання будь-яких відомостей про себе у будь-якого суб'єкта відносин, пов'язаних з персональними даними, без зазначення мети запиту, крім випадків, установлених законом.

 

Share/Save/Bookmark
 
© Сайт Маловисківської районної державної Адміністрації