ПошукЗвернення онлайнНовиниФотоПро очищення владиКонтактні даніЗемляцтво

Маєте проблеми зору? Оберіть зручний розмір шрифта:

Для роботодавців PDF Друк

02.07.2019

У трудовій книжці неправильно вказали назву посади: що робити?

Трудова книжка це основний документ про трудову діяльність працівника (ст. 48 КЗпП). Записи про назву роботи, професії або посади, на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників і службовців відповідно до найменування професій і посад, наведених у Національному класифікаторі «Класифікатор професій ДК 003:2010» . Це прямо зазначено в п. 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 р. № 58.

Таким чином, Класифікатор професій є основним нормативно-правовим документом, який визначає професійні назви робіт (посад) для застосування в кадровій діяльності. Розглянемо порядок роботи з Класифікатором професій.

Основним призначенням Класифікатора професій є його застосування усіма роботодавцями під час запису про роботу в трудові книжки працівників. У Класифікаторі професій базові найменування професій систематизовано у 9 розділах Класифікатора. Кожній окремій професії чи її групі надано відповідний код класифікатора професій (код КП).

Останнім часом перевірки органів Держпраці не є великою рідкістю. У процесі таких перевірок особливу увагу приділяють відповідності найменувань професій і посад у кадрових документах і трудовій книжці Класифікатору професій.

Так серед типових помилок у записах до трудових книжок щодо найменування професій (посад) можна вказати: Керівник господарства  – за «Класифікатором професій» (далі – КП) це «Голова колективного господарства» з кодом 1210.1; Агроном-насіннєвод – за КП це «Агроном з насінництва» з кодом 2213.2; Скотар або Телятниця – за КП це «Тваринник» з кодом 6121.

Згідно з нормами КП усі професійні назви робіт визначають тільки у чоловічому роді. Винятком є лише декілька професій, яким притаманне використання тільки у жіночому роді. Це зокрема, «Швачка», «Нянька», «Покоївка», «Сестра-господиня», «Економка», «Друкарка».

Подвійні назви професій (посад) – це назви професій, виписані через дефіс. В КП ДК 003:2010 не передбачено утворення розширених (подвійних) назв посад (професій) через дефіс, окрім тих, які внесено до КП. Тому таке об'єднання двох назв професій, як наприклад «манікюрник-педикюрник», не відповідає положенням КП (лист Мінпраці України від 20.01.07 № 10/13/116-07).

Роботодавець може (за згодою працівника) включити до посадової інструкції за основною посадою додаткові завдання і обов’язки. Наприклад, «Оператор комп’ютерного набору» виконує роботу з комп’ютерного набору текстів протягом 6 годин, а 2 години, що залишилися – роботу архіваріуса. У цьому випадку професійна назва роботи для виконавця – це «Оператор комп’ютерного набору», а до його посадової інструкції включено додатково обов’язки архіваріуса.

Проте, якщо працівник виконує обов’язки, які належать до двох чи навіть трьох різних посад, які є в штатному розписі, фахівці все ж радять оформити або внутрішнє сумісництво, або суміщення.

Як виправити, якщо у наказі про прийняття на роботу найменування посади не відповідає штатному розпису? У цьому випадку виправлення запису у трудовій книжці здійснюють так. Зазначте:

·     у графі 1 – черговий номер, наступний за порядком за номером останнього запису;

·     у графі 2 – дату внесення змін;

·     у графі 3 – зазначають «Запис за № таким-то недійсний», а продовжують коректним варіантом запису: «Прийнятий за такою-то професією (посадою)», де й зазначають правильне найменування посади;

·     у графі 4 – дату і номер уточнюючого наказу (розпорядження) роботодавця.

Відділ інформаційної роботи Кіровоградського обласного центру зайнятості

20.06.2019

Одним із головних завдань державної служби зайнятості (далі ДСЗ) на ринку праці є надання роботодавцям послуг з добору працівників. Для його виконання необхідне налагодження ефективних і дієвих контактів між центрами зайнятості та роботодавцями. Центральний апарат ДСЗ модернізується та робить дієві кроки для покращення такої взаємодії. Так, наприклад, планується введення інституту консультанта-роботодавця (за аналогією з карєрним радником для шукачів роботи).

Проте, покращення роботи не можливе без «зворотнього зв’язку» з роботодавцями, без отримання інформації про те, що ще необхідно змінювати в роботі державної служби зайнятості.

 Державною службою зайнятості (Центральним апаратом) на веб-сторінці «Єдине соціальне середовище зайнятості» (адреса www.dcz.gov.ua) започатковане опитування роботодавців щодо задоволеності наданням послуг державної служби зайнятості (у період до 19 серпня 2019 року).

Для участі в опитуванні необхідно завітати на інтернет-сторінку Центрального апарату чи Кіровоградського обласного центру зайнятості до розділу «Опитувальник роботодавця» (на головній сторінці) та заповнити анкету. Доступ до сторінки можливий з комп’ютерів та мобільних телефонів.

У анкеті зазначається загальна інформація про роботодавця, повідомляється, якими послугами центрів зайнятості він користується, та оцінюється якість надання послуг, зокрема щодо підбору персоналу та професійного навчання безробітних на замовлення роботодавців. Одним із пунктів анкети є повідомлення про рівень задоволеності заходами, що проводяться центрами зайнятості, у тому числі онлайн-співбесідами та презентаціями роботодавців.


Тож, пропонуємо роботодавцям поділитися досвідом співпраці зі службою зайнятості, висловитися про послуги, якими користувалися, а також надати пропозиції щодо очікуваного вдосконалення послуг ДСЗ!

20.06.2019

Про взаємодію центрів зайнятості та Держпраці

Відповідно до Закону України Про зайнятість населення” та деяких інших нормативно-правових актів державний контроль за додержанням роботодавцями та субєктами господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, здійснює Державна служба України з питань праці. Окремими контрольними функціями в сфері праці та зайнятості наділені також виконавчі органи міських рад (міст обласного значення) і об’єднаних територіальних громад.

Інформація щодо ознак порушень законодавства про працю та зайнятість населення передається таким контролюючим органам, серед іншого, і державною службою зайнятості. Порядок взаємодії цих органів визначено наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2014 № 437. Наказом від 06.03.2019 № 332 (набрав чинності 19.04.2019) внесено зміни до порядку. Ці зміни, зокрема, стосуються і обміну інформацією між центрами зайнятості та органами місцевого самоврядування.

Керівникам підприємств та агентств зайнятості слід враховувати, що центрами зайнятості надається до контролюючих органів відповідна інформацію, що може мати наслідком проведення перевірки їх діяльності.

Так, центрами зайнятості надається до контролюючих органів інформація про роботодавців, які не виконали квоту для працевлаштування громадян, що потребують додаткового соціального захисту, та про тих, які відмовили таким громадянам у прийомі на роботу, а також про тих, які подали інформацію про заплановане масове вивільнення працівників. Щодо приватних агентств зайнятості подається інформація про агентства, які не подали або порушили порядок подання річної звітності про працевлаштованих ними осіб.


 Для попередження порушень законодавства про зайнятість населення рекомендуємо представникам роботодавців та приватних агентств зайнятості звертатись за консультаціями до відділу взаємодії з роботодавцями  Маловисківської районної  філії Кіровоградського обласного центру зайнятості (тел. (258) 5-15-86 ).

Відповідно до статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці мають право проводити добір працівників безпосередньо або через державну службу зайнятості чи суб’єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні.

При користуванні послугами державної служби зайнятості інформація про попит на робочу силу (вакансії) подається до базового центру зайнятості (філії обласного центру зайнятості) відповідно до вимог Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» за формою звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)».

При доборі водіїв таксі та заповненні форми звітності № 3-ПН слід враховувати, що найменування професії має відповідати Національному класифікатору України ДК 003:2010 «Класифікатор професій» – «Водій автотранспортних засобів» (код 8322).

Основні завдання водія встановлюються роботодавцем, у тому числі з урахуванням норм, визначених випуском 69 «Автомобільний транспорт» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників (затверджено наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 14.02.2006 № 136) – в залежності від категорії транспортних засобів. Так, водій категорії «B» повинен виконувати вимоги правил дорожнього руху, правил перевезень вантажів, пасажирів та багажу, забезпечувати належний технічний стан автотранспортного засобу. Водій повинен знати порядок і умови перевезення пасажирів і багажу, характер впливу природних умов (дощ, туман, ожеледиця та інше) на безпеку руху, порядок проведення технічного обслуговування.

Особливі вимоги щодо водіїв таксі визначені також Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1001 (із змінами).

 


Богдан Стоян, заступник директора Кіровоградського обласного центру зайнятості

28.05.2019

Онлайн-анкетування: у роботодавців Кіровоградщини

є можливість заявити про потребу в кадрах

Роботодавців Кіровоградщини запрошують долучитися до онлайн-анкетування

З 03 червня поточного року розпочинається запроваджене Державною службою зайнятості анкетування роботодавців про потребу в працівниках на 2020 рік. Заповнити анкети можна у «Персональному кабінеті» на Інтернет-ресурсі Державної служби зайнятості «Єдине соціальне середовище зайнятості» у розділі «Опитування». Звертаємо увагу, що сервіс доступний для роботодавців, які зареєструвалися в центрах зайнятості, та мають логіни та паролі для входу в персональний кабінет.

За додатковою інформацією щодо реєстрації у персональному кабінеті та заповненні анкети необхідно звернутися до найближчого центру зайнятості області.

«Проведення поглибленого вивчення перспектив розвитку регіонального ринку праці, на підставі даних роботодавців, надасть можливість спрогнозувати локальний ринок праці, скласти перспективну потребу в працівниках у професійному розрізі, – зазначив заступник директора обласного центру зайнятості Богдан Стоян. – Ми запрошуємо усіх роботодавців області долучитися до анкетування».

Результати анкетування оброблятимуться фахівцями Державної служби зайнятості (Центрального апарату) та будуть використані при розробці прогнозу потреби у працівниках на 2020 рік.

Тож не зволікайте – скористайтеся цією можливістю!


Відділ інформаційної роботи Кіровоградського обласного центру зайнятості 

За яких умов можна приймати на роботу неповнолітніх?

14.05.2019 р.

Попереду літні канікули, тож багато школярів виявлять бажання підзаробити. Проте, не усі роботодавці знають про особливі умови прийому на роботу неповнолітніх працівників.

Неповнолітні відповідно до статті 187 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) – особи, що не досягли вісімнадцяти років, у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством України.

Частина перша статті 188 КЗпП говорить про те, що не допускається прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років. Однак ця норма має виключення: так частинами другою та третьою зазначеної статті встановлюється можливість прийняття на роботу осіб, які досягли п’ятнадцяти років та чотирнадцяти років за певних умов.

Так, при прийнятті на роботу осіб, яким виповнилося 15 років, має бути дотримана умова наявності згоди одного із батьків або особи, що його замінює (усиновлювача чи піклувальника).

Також допускається приймати на роботу осіб, яким виповнилося 14 років. Але це, виходячи зі змісту частини третьої статті 188 КЗпП, можливо, якщо додержуватися таких умов:

·      прийняттю на роботу у вказаному віці підлягають лише учні загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних та середніх спеціальних навчальних закладів;

·      такі особи можуть виконувати тільки легку роботу, яка не заподіює шкоди їхньому здоров’ю;

·      їхня робота не повинна порушувати процес навчання та має виконуватися винятково у вільний від навчання час (наприклад, під час літніх канікул);

·      потрібна згода одного з батьків (або особи, що їх замінює, усиновлювача чи опікуна).

Крім того, усіх неповнолітніх осіб приймають на роботу лише після попереднього медичного огляду.


Юридичний відділ Кіровоградського обласного центру зайнятості

Роботодавці Кіровоградщини можуть дізнатися про нюанси зайнятості у соцмережі Facebook

 

      До основних завдань державної служби зайнятості належить надання роботодавцям послуг з добору працівників, участь в організації для них робіт тимчасового характеру, профілактика настання страхового випадку, взаємодія з роботодавцями з питань визначення поточної та перспективної потреби в робочій силі, видача дозволів роботодавцям на застосування праці іноземців та осіб без громадянства.

   За інформацією Богдана Стояна, заступника директора обласного центру зайнятості, в минулому році до базових центрів зайнятості області (філій обласного центру зайнятості) з метою працевлаштування шукачів роботи на 34 269 вакансій звернулось 5 114 роботодавців. Серед числа працевлаштованих безробітних, 312 осіб працевлаштовані на нові робочі місця з компенсацію роботодавцям фактичних витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття. Профнавчання на замовлення роботодавців пройшли 5628 безробітних.

«Одним із елементів співпраці з роботодавцями є проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи з підприємцями, керівниками підприємств, працівниками кадрових та бухгалтерських служб роботодавців. Служба зайнятості Кіровоградщини йде у ногу з часом, тож ми запровадили на сторінці обласного центру зайнятості у соціальній мережі Facebook рубрику «Електронний кадровий клуб». У цій рубриці розміщується інформація про зміни в законодавстві  про зайнятість населення, оглядові тематичні листи щодо висвітлення положень чинного законодавства про зайнятість населення та загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, у т. ч. що стосуються професійної діяльності працівників кадрових служб, а також про ті послуги, які надає своїм клієнтам служба зайнятості Для спрощення пошуку згаданої інформації вона позначається хештегом #Електронний_кадровий_клуб», зазначив Б. Стоян.

11.03.2019



Про річну звітність до центру зайнятості


Статтею 14 Закону України «Про зайнятість населення» визначено категорії громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню. Для працевлаштування таких громадян (крім інвалідів, для яких квота встановлена окремо) роботодавцям (юридичним особам) з чисельністю понад 20 осіб встановлюється квота у розмірі 5 % середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік. Юридичним особам з чисельністю штатних працівників від 8 до 20 осіб встановлюється квота у розмірі не менше однієї особи (категорія – особи передпенсійного віку).
Наказом Міністерства соціальної політики України від 16.05.2013 № 271 (із змінами), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.05.2013 за № 841/23373, затверджено Порядок надання роботодавцями державній службі зайнятості інформації про зайнятість та працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню. 
Роботодавці щороку, не пізніше 01 лютого (після звітного року) (за 2018 рік звіт необхідно подати не пізніше 01.02.2019), подають до базових центрів зайнятості або філій регіональних центрів зайнятості інформацію про зайнятість і працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (за встановленою вказаним наказом формою. Електронна форма розміщена на Інтернет-сторінці Державної служби зайнятості https://www.dcz.gov.ua/…/informaciya-pro-zaynyatist-i-prace…).
Консультації щодо заповнення форми звітності є можливість отримати в  центрах зайнятості та філіях обласного центру зайнятості.
Звертаємо увагу, що інформацію за 2018 рік необхідно подати не пізніше 01.02.2019.

«Звіти квота»

До уваги роботодавців!

Якщо чисельність штатних працівників на Вашому підприємстві не менше восьми осіб, для такої юридичної особи встановлюється квота для працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сфері зайнятості.

До таких категорій громадян належать, зокрема, молодь, яка вперше шукає роботу, особи передпенсійного віку та учасники бойових дій.

Роботодавці мають розрахувати квоту і забезпечити працевлаштування громадян зазначених категорій.

Про дотримання квоти підприємства повинні щорічно (до першого лютого) звітувати перед центрами зайнятості. Форму звітності можна отримати у центрі зайнятості або скориставшись Інтернет-ресурсами державної служби зайнятості.


Враховуйте, що бізнес має бути соціально відповідальним!

Відтепер роботодавці можуть подавати звіти до державної служби онлайн

Державна служба зайнятості, підтримуючи сучасні тенденції з розвитку електронного урядування, активно впроваджує електронні сервіси, які на сьогодні с однією з найпрогресивніших форм надання соціальних послуг громадянам та роботодавцям з використанням інтернет-технологій. Так, у 2018 році державною службою зайнятості введено у експлуатацію новий Веб-сайт «Єдине соціальне середовище зайнятості».

Основні переваги нового сайту – зручний та швидкий пошук вакансій та резюме по всій Україні, електронні кабінети для клієнтів служби зайнятості, можливість подання роботодавцями звітності в режимі онлайн, розширення можливостей самообслуговування громадян шляхом доступу до «Електронної черги», аналітична та статистична інформація про ринок праці та діяльність державної служби зайнятості, можливість пройти профорієнтаційне тестування для визначення своїх здібностей до того чи іншого виду професійної діяльності. А також доступність до ресурсу не лише з комп'ютера, а й з мобільного телефону на базі програмного забезпечення Android та Apple. Метою впровадження електронних сервісів у діяльність державної служби зайнятості є надання якісних послуг населенню та роботодавцям.

«Електронний кабінет роботодавця» це сервіс з використанням сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, зорієнтований, насамперед, на скорочення витрат часу для відвідування центру зайнятості та на підвищення рівня взаємодії роботодавців зі службою зайнятості. Це персональне автоматизоване робоче місце, доступ до якого роботодавець може отримати за допомогою комп'ютера, підключеного до мережі Інтернет, а також з мобільного телефону.

У «Електронному кабінеті» роботодавець має можливість переглянути актуальність реквізитів свого підприємства, що містяться у базі служби зайнятості, стан укомплектування заявлених вакансій, кількість направлень центром зайнятості претендентів на роботу, договори на організацію громадських робіт та працевлаштування після професійного навчання, здійснити добір працівників шляхом перегляду резюме. В електронному кабінеті роботодавця передбачена можливість подання звітів за формою № З-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», в тому числі і уточнювальних, в онлайн-режимі до державної служби зайнятості та подальшим завантаженням фахівцем центру зайнятості в базу вакансій ЄІАС. Крім того передбачена можливість переглядати звіти за формою 4-ПН, 1-ПА, які подавались до служби зайнятості.

 ______________________________________

 


Професійне навчання за сприяння державної служби зайнятості. Професійне навчання у центрах професійно-технічної освіти ДСЗ

 

Шановні роботодавці!

Якщо Ви маєте потребу в кваліфікованих працівниках, зверніться до центру зайнятості. На Ваше замовлення буде організоване професійне навчання зареєстрованих безробітних у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, центрах професійно-технічної освіти державної служби зайнятості. При цьому Ви маєте можливість брати участь у розробленні навчальних планів і програм, які враховують особливості Вашого підприємтва, надавати робочі місця для проходження виробничої практики, брати участь у державній кваліфікаційній атестації. Різновидом профнавчання є організація стажування безробітних на робочих місцях на підприємстві.


Звертайтесь до державної служби зайнятості, ми допоможемо Вам укомплектувати робочі місця! 


------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------





ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 31 січня 2018 р. № 33

КРИТЕРІЇ
оцінки допустимості державної допомоги суб’єктам
господарювання на працевлаштування окремих
категорій працівників та створення нових робочих місць

1. До критеріїв оцінки допустимості державної допомоги суб’єктам господарювання на працевлаштування окремих категорій працівників та створення нових робочих місць (далі — державна допомога на працевлаштування) належать:

недопущення суттєвої нерівності умов діяльності конкуруючих між собою суб’єктів господарювання;

збільшення кількості працевлаштованих осіб окремих категорій;

збільшення кількості нових робочих місць для осіб окремих категорій.

2. У цих критеріях терміни вживаються у такому значенні:

створення нових робочих місць — створення робочих місць у зв’язку із створенням нового суб’єкта господарювання або збільшенням штатної чисельності працівників за умови відсутності скорочення (зменшення) у порівнянні із середньою чисельністю за попередні 12 місяців, при цьому штатна чисельність працівників з повним робочим часом, неповним робочим часом та сезонних працівників розглядається окремо;

витрати на оплату праці особи — сума витрат суб’єкта господарювання на заробітну плату та сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування відповідно до Законів України “Про оплату праці”, ”Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”.

Інші терміни вживаються у значенні, наведеному у Господарському кодексі України, Законах України “Про державну допомогу суб’єктам господарювання”, “Про захист економічної конкуренції”, “Про зайнятість населення”, “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, “Про реабілітацію інвалідів в Україні”, “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”, “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, “Про оплату праці”, “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”.

3. Державна допомога на працевлаштування є допустимою у разі, коли:

1) надається з метою сприяння працевлаштуванню та створенню нових робочих місць для:


незабезпечених осіб;

осіб, які не мали постійної оплачуваної роботи протягом щонайменше 24 місяців або щонайменше 12 місяців і щодо яких виконується одна з умов, передбачених пунктом 7, крім абзацу третього, частини першої статті 1 Закону України “Про державну допомогу суб’єктам господарювання”; внутрішньо переміщених осіб; учасників бойових дій, які віднесені до однієї з категорій, зазначених у пунктах 19 і 20 частини першої статті 6 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (далі — особливо незабезпечені особи);

осіб, зареєстрованих як безробітні, у значенні, наведеному у Законах України “Про зайнятість населення”, “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” (далі — зареєстровані безробітні особи);

осіб з інвалідністю;

осіб, звільнених після відбуття покарання або примусового лікування;

2) державна допомога на працевлаштування спрямована на відшкодування суб’єктам господарювання витрат на:

оплату праці незабезпечених осіб, особливо незабезпечених осіб, зареєстрованих безробітних осіб, осіб, звільнених після відбуття покарання або примусового лікування;

сприяння в працевлаштуванні незабезпечених осіб, особливо незабезпечених осіб, зареєстрованих безробітних осіб, осіб, звільнених після відбуття покарання або примусового лікування, та створенні нових робочих місць для зазначених осіб (здійснення заходів, спрямованих на стимулювання самостійності та адаптації особи до робочого середовища, підвищення рівня конкурентоспроможності з урахуванням вразливості особи на ринку праці, її супровід під час вирішення соціально-побутових питань, підтримка під час спілкування з роботодавцем, допомога у врегулюванні конфліктів);

оплату праці осіб з інвалідністю;

сприяння в працевлаштуванні осіб з інвалідністю та створенні нових робочих місць для зазначених осіб (здійснення заходів, спрямованих на стимулювання самостійності та адаптації особи до робочого середовища, підвищення рівня конкурентоспроможності з урахуванням вразливості особи на ринку праці, її супровід під час вирішення соціально-побутових питань, підтримка під час спілкування з роботодавцем, допомога у врегулюванні конфліктів);

3) забезпечується:                                                                                                           

створення нових робочих місць;

працевлаштування на робочі місця, що звільнилися у зв’язку з припиненням трудових відносин попереднім працівником за його ініціативою чи у зв’язку із застосуванням до працівника заходу дисциплінарного впливу відповідно до законів, але не в результаті скорочення чисельності або штату працівників.

4. До категорій отримувачів державної допомоги на працевлаштування належать суб’єкти господарювання, що провадять діяльність у будь-якій галузі.

5. Державна допомога на працевлаштування не надається суб’єктам господарювання, які мають прострочену заборгованість перед державним (місцевим) бюджетом, із виплати заробітної плати, сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та/або страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, яких визнано банкрутами, стосовно яких порушено справу про банкрутство, які перебувають на стадії ліквідації, визнають свою неспроможність своєчасно виконувати зобов’язання перед кредиторами через незадовільний стан фінансово-господарської діяльності.

6. Один і той самий суб’єкт господарювання може бути отримувачем державної допомоги за кількома програмами державної допомоги та/або індивідуальної державної допомоги.

7. Державна допомога на працевлаштування надається у будь-якій формі.

8. Максимальний розмір державної допомоги на працевлаштування, яка може надаватися на відшкодування суб’єктам господарювання витрат на оплату праці незабезпечених осіб, зареєстрованих безробітних осіб, осіб, звільнених після відбуття покарання або примусового лікування, становить не більше 50 відсотків розміру таких витрат.

Державна допомога на відшкодування суб’єктам господарювання витрат на оплату праці зазначених осіб може надаватися протягом щонайбільше 12 місяців з моменту працевлаштування таких осіб.

Надання державної допомоги на працевлаштування припиняється та державна допомога підлягає поверненню у разі звільнення особи, за працевлаштування якої надавалася така допомога, до закінчення відповідного строку з дня працевлаштування (крім випадків, коли на місце звільненого працівника працевлаштовується інша незабезпечена особа, зареєстрована безробітна особа, особа, звільнена після відбуття покарання або примусового лікування).

9. Максимальний розмір державної допомоги на працевлаштування, яка може надаватися на відшкодування суб’єктам господарювання витрат на сприяння в працевлаштуванні незабезпечених осіб, зареєстрованих безробітних осіб, осіб, звільнених після відбуття покарання або примусового лікування, та створенні нових робочих місць для зазначених осіб, становить не більше 50 відсотків розміру таких витрат.

Витратами на сприяння в працевлаштуванні зазначених осіб та створенні нових робочих місць для таких осіб є:

витрати на оплату праці працівника виключно за робочий час, витрачений ним на сприяння в працевлаштуванні зазначеної особи та створенні нового робочого місця для такої особи, протягом щонайбільше 12 місяців з дати працевлаштування такої особи;

витрати на навчання працівника, що буде здійснювати сприяння в працевлаштуванні зазначеної особи та створенні нового робочого місця для такої особи.

10. Максимальний розмір державної допомоги на працевлаштування, яка може надаватися на відшкодування суб’єктам господарювання витрат на оплату праці особливо незабезпечених осіб, становить не більше 50 відсотків розміру таких витрат.

Державна допомога на відшкодування суб’єктам господарювання витрат на оплату праці особливо незабезпечених осіб може надаватися протягом щонайбільше 24 місяців з моменту працевлаштування таких осіб.

Надання державної допомоги на працевлаштування припиняється та державна допомога підлягає поверненню у разі звільнення особливо незабезпеченої особи, за працевлаштування якої надавалася така допомога, до закінчення відповідного строку з дня працевлаштування (крім випадків, коли на місце звільненого працівника працевлаштовується інша особливо незабезпечена особа).

11. Максимальний розмір державної допомоги на працевлаштування, яка може надаватися на відшкодування суб’єктам господарювання витрат на сприяння в працевлаштуванні особливо незабезпечених осіб та створенні нових робочих місць для зазначених осіб, становить не більше 50 відсотків розміру таких витрат.

Витратами на сприяння в працевлаштуванні особливо незабезпечених осіб та створенні нових робочих місць для зазначених осіб є:

витрати на оплату праці працівника виключно за робочий час, витрачений ним на сприяння в працевлаштуванні особливо незабезпеченої особи та створенні нового робочого місця для зазначеної особи, протягом щонайбільше 24 місяців з дати працевлаштування такої особи;

витрати на навчання працівника, що буде здійснювати сприяння в працевлаштуванні особливо незабезпеченої особи та створенні нового робочого місця для зазначеної особи.

12. Максимальний розмір державної допомоги на працевлаштування, яка може надаватися на відшкодування суб’єктам господарювання витрат на оплату праці осіб з інвалідністю, становить не більше 75 відсотків розміру таких витрат.

Державна допомога на відшкодування суб’єктам господарювання витрат на оплату праці осіб з інвалідністю може надаватися протягом будь-якого строку працевлаштування таких осіб.

13. Максимальний розмір державної допомоги на працевлаштування, яка може надаватися на відшкодування суб’єктам господарювання витрат на сприяння в працевлаштуванні осіб з інвалідністю, становить не більше 100 відсотків розміру таких витрат.

Витратами на сприяння в працевлаштуванні осіб з інвалідністю є:

витрати на розумне пристосування приміщень для роботи осіб з інвалідністю, облаштування робочого місця особи з інвалідністю, у тому числі спеціального;

витрати на оплату праці працівника виключно за робочий час, витрачений ним для надання допомоги особі з інвалідністю в процесі здійснення такою особою професійних обов’язків, а також на організацію заходів з підвищення рівня конкурентоспроможності з урахуванням обмежених можливостей особи з інвалідністю, адаптації такої особи до робочого середовища, її супровід під час соціальних і адміністративних заходів, підтримка під час спілкування з роботодавцем і допомога у врегулюванні конфліктів, витрати на навчання працівника, що буде надавати зазначену допомогу особі з інвалідністю;

витрати на розумне пристосування або придбання основного та додаткового обладнання чи програмного забезпечення з урахуванням обмежених можливостей особи з інвалідністю, у тому числі додаткові витрати на адаптовані або допоміжні технічні пристрої;

витрати, прямо пов’язані з перевезенням осіб з інвалідністю до місця роботи та до місць провадження пов’язаної з роботою діяльності;

витрати на оплату праці за час, витрачений особою з інвалідністю на медичну реабілітацію;

витрати на будівництво, установлення або модернізацію виробничого обладнання, а також будь-які адміністративні та транспортні витрати суб’єкта господарювання за умови, що вони безпосередньо пов’язані з працевлаштуванням осіб з інвалідністю, у разі утворення суб’єктом господарювання підприємства, на якому кількість працевлаштованих осіб з інвалідністю становитиме не менше 30 відсотків загальної чисельності працівників.

14. У разі коли суб’єкт господарювання є отримувачем державної допомоги за різними програмами державної допомоги та/або індивідуальної державної допомоги, з метою визначення сукупного розміру державної допомоги на працевлаштування ураховується розмір державної допомоги, що надається на відшкодування витрат на оплату праці незабезпечених осіб, особливо незабезпечених осіб, зареєстрованих безробітних осіб, осіб, звільнених після відбуття покарання або примусового лікування, осіб з інвалідністю, сприяння в працевлаштуванні зазначених осіб та створенні нових робочих місць для таких осіб за всіма діючими програмами державної допомоги та індивідуальної державної допомоги.

Якщо критеріями оцінки допустимості інших категорій державної допомоги визначений більший, ніж цими критеріями, максимальний розмір державної допомоги на відшкодування витрат на оплату праці незабезпечених осіб, особливо незабезпечених осіб, зареєстрованих безробітних осіб, осіб, звільнених після відбуття покарання або примусового лікування, осіб з інвалідністю, сприяння в працевлаштуванні зазначених осіб та створенні нових робочих місць для зазначених осіб, такий розмір вважається допустимим для конкуренції і для державної допомоги на працевлаштування.

15. Визначення максимального розміру державної допомоги на працевлаштування і витрат, що можуть бути відшкодовані суб’єктам господарювання, здійснюється з урахуванням податків, інших зборів та періоду, протягом якого суб’єкт господарювання зобов’язаний зберігати гарантії зайнятості працевлаштованої особи.

_____________________


Про добір інвалідів для укомплектування заброньованих робочих місць

Відповідно до Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” роботодавці зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
Для підприємств, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості 1-го робочого місця. Роботодавці самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до вказаного нормативу і забезпечують їх працевлаштування.
Відповідно до Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70, роботодавці, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, зобов’язані щороку (до 01 березня року, наступного за звітним) подавати звітність про зайнятість інвалідів до відділень Фонду соціального захисту інвалідів.
Звітність має подаватися за формою № 1-ПІ “Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 200__ рік”, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 № 42. Порядок подання звітності регламентується інструкцією, затвердженою вказаним наказом і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.02.2007 за № 117/13384.
Пунктом 2 вказаного Порядку передбачено, що роботодавці подають інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів до центрів зайнятості. Інформація має подаватися за формою звітності № 3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)”.
Статтею 26 Закону України “Про зайнятість населення” передбачено надання роботодавцям компенсації фактичних витрат у розмірі єдиного внеску при працевлаштуванні громадян, які недостатньо конкурентоспроможні на ринку праці (у тому числі інвалідів). Постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2013 № 347 затверджено Порядок компенсації роботодавцям витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
При вирішенні питання працевлаштування інвалідів, роботодавці мають право одержувати від державної служби зайнятості безоплатно консультації з цих питань. Підбір підходящої роботи для інваліда, у тому числі шляхом розумного пристосування існуючого або створення нового робочого місця, здійснюється відповідно до його професійних знань і навичок та з урахуванням висновку про умови і характер праці, викладеного у довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, індивідуальної програми реабілітації та побажань інваліда щодо умов праці.

06.06.2017 Види послуг для роботодавців

1. Інформування про стан, основні тенденції та процеси на локальному ринку праці.

2. Інформування роботодавців у відповідності з профілем підприємств про професійно-кваліфікаційний склад осіб, які зареєстровані в центрі зайнятості (далі – ЦЗ).

3. Інформування роботодавців про осіб, які шукають роботу та мають унікальні (рідкісні) професії, спеціальності або особисті якості, шляхом розміщення відомостей про них (без наведення прізвищ) на спеціальних стендах у секторі по роботі з роботодавцями та в загальній базі шукачів роботи на Інтернет-порталі „Труд” (www.trud.gov.ua).

4. Інформування про витрати коштів страхового фонду з розкриттям наданих послуг та забезпечення соціальних гарантій.

5. Вивчення потреб роботодавця та надання допомоги щодо укомплектування підприємств персоналом.

6. Здійснення на замовлення роботодавця підбору необхідних працівників із використанням психодіагностичних методик: проведення тестування, оцінка та інтерпретація результатів.

7. Організація громадських робіт та задоволення потреб у робочої силі при виконанні певних видів робіт, які потребують працівників для виконання робіт тимчасового характеру.

8. Допомога в оперативному підборі необхідних кадрів шляхом представлення вакансій для потенційних працівників в ході проведення ярмарок вакансій.

9. Організація підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації безробітних з урахуванням поточної та перспективної потреби роботодавців у навчальних закладах, так і безпосередньо на виробництві.

10. Стимулювання діяльності роботодавців, спрямованої на створення нових робочих місць шляхом щомісячної компенсації єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

11. Надання комплексу спеціальних послуг у розв’язанні проблеми роботи із трудовим колективом в ситуації запланованого вивільнення працівників. З цією метою здійснення превентивних та адаптаційних заходів, спрямованих на підбір роботи, профнавчання, залучення до самозайнятості цих громадян, консультування щодо змісту їх прав і державних гарантій, психологічну адаптацію працівників до початку їх фактичного звільнення.

12. Консультування щодо впровадження певних норм законодавства про працю і зайнятість, державне соціальне страхування на випадок безробіття, в т.ч. при вивільненні працівників.

13. Допомога у підготовці текстів оголошень про вільні робочі місця (вакансії) для їх розміщення у ЄІАС, засобах масової інформації і пошук кадрів.

14. Сприяння у проведенні роботодавцями співбесід із кандидатами на робочі місця – розробка і забезпечення відповідними рекомендаціями по техніці їх проведення, надання приміщень для зустрічі з кандидатами.

15. Проведення семінарів для роботодавців з питань працевлаштування інвалідів.

16. Розміщення в центрах зайнятості у Паспортах ПОУ відомостей про підприємства, їх історію, продукцію, що вони випускають, соціально-економічне становище тощо, інформації про вакансії.

17. Консультування з використання праці іноземців.

18. Консультування з питань працевлаштування інвалідів.

19. Консультування з працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні конкурувати на ринку праці.

20. Консультування щодо надання послуг з посередництва в працевлаштуванні за кордоном.

Послуги надаються державною службою зайнятості безкоштовно. Консультацію щодо надання послуг Ви можете отримати в районному центрі зайнятості

06.06.2017

Додаткові заходи сприяння зайнятості внутрішньо переміщених осіб

Постановою КМУ від 8 вересня 2015 року №696 затверджено Порядок здійснення заходів щодо сприяння зайнятості, поверненню коштів, спрямованих на фінансування таких заходів, у разі порушення гарантій зайнятості для внутрішньо переміщених осіб,  який став механізмом реалізації заходів сприяння зайнятості внутрішньо переміщених осіб.

Даним Порядком передбачено компенсація витрат роботодавцям на оплату праці (але не вище середнього рівня заробітної плати, що склався у відповідному регіоні за минулий місяць) за працевлаштування зареєстрованих безробітних з числа внутрішньо переміщених осіб на умовах строкових трудових договорів. Зазначені витрати включають в себе основну та додаткову заробітну плату та суму єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахованого на такі виплати.

Тривалість компенсації може продовжуватись до шести календарних місяців, за умови працевлаштування зареєстрованих безробітних з числа внутрішньо переміщених осіб за направленням базового центру зайнятості на умовах строкових трудових договорів і збереження гарантій зайнятості таких осіб протягом періоду, що перевищує тривалість виплати у 2 рази, а для осіб зазначених у частині першій статті 14 Закону України «Про зайнятість населення», понад шість місяців, але не більше дванадцяти календарних місяців.

Компенсація не виплачується, коли роботодавець:

- має заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;

- визнаний у встановленому порядку банкрутом або стосовно нього порушено справу про банкрутство.

Для отримання компенсації, роботодавцю, який працевлаштував зареєстрованого безробітного з числа внутрішньо переміщених осіб, необхідно подати протягом двох місяців з дня працевлаштування до центру зайнятості заяву про компенсацію витрат на оплату праці в довільній формі та копію трудового договору між ним і працівником або розпорядчого акта про прийняття на роботу, завірені в установленому порядку.

У разі звільнення працівника, за якого виплачується/виплачувалася компенсація до закінчення строку збереження гарантій зайнятості, згідно з пунктом 1 статті 36 тапунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України роботодавець повертає суму одержаної компенсації в повному обсязі.

Компенсація витрат на оплату праці не поширюється на бюджетні установи.

Окрім того, роботодавець, який працевлаштовує за направленням служби зайнятості безробітного з числа внутрішньо переміщених осіб строком не менш як на 12 місяців, може отримати компенсацію витрат на перепідготовку та підвищення кваліфікації. Сума компенсації встановлюється в межах вартості навчання, але не може перевищувати десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на дату здійснення роботодавцем такої оплати.

Заходи щодо сприяння зайнятості можуть проводитися одночасно або окремо щодо кожної внутрішньо переміщеної особи.

Фінансування зазначених заходів здійснюється в межах терміну дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Компенсація витрат роботодавцю на оплату праці виплачується в межах коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття та Фонду соціального захисту інвалідів (у разі працевлаштування інваліда).

Норми законодавства про зайнятість населення

06.06.2017

Інформування державної служби зайнятості при вивільненні працівників

Про процедуру вивільнення працівників

Господарським кодексом України визначено, що підприємці (роботодавці) мають право укладати з громадянами договори щодо використання їх праці. Статтею 64 вказаного Кодексу встановлено, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. В ході такого визначення можуть прийматися рішення як про створення нових робочих місць так і про ліквідацію (реорганізацію) існуючих місць. На робочих місцях, які підлягають ліквідації, можуть працювати робітники або ж вони можуть бути вакантними (інформація про них міститься в штатному розписі). У разі якщо місця є вакантними, рішення про їх виведення із штатного розпису приймається роботодавцем у встановленому ним порядку.

У разі, якщо в ході ліквідації (реорганізації) робочих місць такі дії стосуватимуться працюючих осіб, роботодавцю необхідно:

- згідно статті 49-2 Кодексу законів про працю України повідомити кожного працівника не пізніше ніж за 2 місяці про наступне розірвання трудового договору внаслідок змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (при вивільненні мають враховуватися переважне право працівника на залишення на роботі, обмеження щодо вивільнення окремих категорій працівників та необхідність виплати вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку);
- повідомити державну службу зайнятості про заплановане масове вивільнення працівників за формою звітності № 4-ПН “Інформація про заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці” (критерії масового вивільнення визначені Законом України "Про зайнятість населення");

Роботодавцям слід враховувати, що органами влади та професійними спілками вживаються заходи щодо запобігання масовому вивільненню працівників.

Статтею 53 Закону України "Про зайнятість населення" передбачено стягнення з роботодавця штрафу у 4-кратному розмірі мінімальної заробітної плати у разі неподання або порушення установленого порядку подання даних про масове вивільнення працівників.

Критерії масового вивільнення працівників

Критерії масового вивільнення працівників визначені статтею 48 Закону України "Про зайнятість населення".

Такими критеріями є одноразове або протягом:

- одного місяця вивільнення 10 і більше працівників на підприємстві з чисельністю від 20 до 100 працівників, вивільнення 10 і більше відсотків працівників на підприємстві з чисельністю від 101 до 300 працівників;

- трьох місяців - вивільнення 20 і більше відсотків працівників на підприємстві незалежно від чисельності працівників.

Роботодавці зобов’язані вживати заходів для запобігання масовим вивільненням, у тому числі шляхом проведення консультацій з профспілками з метою розроблення відповідних заходів, спрямованих на пом'якшення їх наслідків і зменшення чисельності вивільнених працівників. Розроблення комплексу заходів щодо забезпечення зайнятості працівників, які підлягають вивільненню, здійснюється відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування за участю сторін соціального діалогу.

Порядок подання інформації про масове вивільнення працівників

Відповідно до статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання повинні за 2 місяці до вивільнення в повному обсязі подавати територіальним органам державної служби зайнятості інформацію про заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, скороченням чисельності або штату працівників.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 317, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за № 989/23521, затверджено Порядок подання форми звітності № 4-ПН "Інформація про заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці". Цим же наказом затверджено форму звітності № 4-ПН “Інформація про заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці”.

Форма звітності № 4-ПН подається підприємствами, установами, організаціями не пізніше ніж за два місяці до вивільнення працівників до територіального органу державної служби зайнятості за місцем реєстрації як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

У формі зазначаються:

- найменування професії (посади) відповідно до діючого Національного класифікатора України "Класифікатор професій";

- кількість осіб, яких передбачається вивільнити;

- дата наказу, яким було попереджено працівників про заплановане вивільнення;
- дата запланованого вивільнення працівників.

Форма підписується керівником (власником) підприємства (установи, організації), зазначаються прізвище, ініціали та дата складання звіту. Вказуються номери телефону, факсу та адреса електронної пошти підприємства (організації, установи).

Про запобігання різкому зростанню безробіття

Відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення" показники масового вивільнення працівників, заходи з їх запобігання та з мінімізації негативних наслідків встановлюються колективними договорами та угодами, укладеними на національному, галузевому та регіональному рівнях. Розроблення комплексу заходів щодо забезпечення зайнятості працівників, які підлягають вивільненню, здійснюється відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування за участю сторін соціального діалогу.

У разі коли масове вивільнення працівників спричинило різке зростання безробіття в регіоні або на відповідній території на три і більше відсоткових пункти протягом звітного періоду, ситуація на ринку праці визнається кризовою.

         Для вжиття заходів щодо запобігання різкому зростанню безробіття під час масового вивільнення працівників можуть утворюватися спеціальні комісії відповідно до Порядку утворення спеціальних комісій для вжиття заходів щодо запобігання різкому зростанню безробіття під час масового вивільнення працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2013 № 305.

Вказана комісія відповідно до покладених на неї завдань:
- аналізує здійснені роботодавцями
заходи щодо зменшення чисельності вивільнюваних працівників;

- розглядає питання щодо можливості надання підприємству фінансової допомоги у формі пільгових кредитів, відстрочення платежів до місцевих бюджетів;
- вивчає питання щодо перепрофілювання або зміни форми власності підприємства;
- подає пропозиції щодо розширення сфери застосування праці за рахунок створення робочих місць у пріоритетних видах економічної діяльності, розвитку малого бізнесу, сприяння підприємницькій діяльності вивільнюваних працівників, фермерських господарств, організації громадських робіт для працівників, які втратили частину заробітної плати внаслідок вимушеного скорочення до 50 відсотків передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв’язку із зупиненням (скороченням) виробництва продукції.

 

Легальне оформлення трудових відносин

Про легальне оформлення трудових відносин

Відповідно до статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Під легальним та належним оформленням трудових відносин розуміється укладення трудового договору відповідно до норм Кодексу законів про працю України (далі - Кодекс).

Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою (далі - роботодавець), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а роботодавець зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудові договори можуть бути безстроковими та строковими. При укладенні трудового договору може бути обумовлене випробування (з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається). Трудове законодавство встановлює особливості застосування праці жінок та неповнолітніх. Працівник має виконувати доручену йому роботу особисто, а роботодавець має право встановлювати кваліфікаційні вимоги до роботи.

Порядок ведення кадрового обліку встановлено законодавством.

Статтею 24 Кодексу законів про працю України встановлено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника підприємства або уповноваженого ним органу, та повідомлення Державної фіскальної служби України про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (форма повідомлення затверджена постановою від 17.06.2015 № 413).

 

Про легальне оформлення трудових відносин у юридичних осіб

Законом України "Про зайнятість населення" визначено, що роботодавці мають брати участь у здійсненні заходів щодо забезпечення зайнятості населення шляхом додержання вимог законодавства про працю та їм забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Під належним оформленням трудових відносин розуміється укладення трудового договору відповідно до норм Кодексу законів про працю України (далі - Кодекс). Зокрема, статтею 24 Кодексу визначено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу.

Наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 № 489 затверджено типову форму первинної облікової документації № П-1 "Наказ (розпорядження) про прийняття на роботу".

До зазначеної форми наказу вноситься інформація про ПІБ працівника, дату прийняття на роботу, назву професії (посади), кваліфікації, назву структурного підрозділу роботодавця, умови прийняття на роботу (у тому числі про строк випробування), роботи, праці (згідно атестації робочого місця), оплати праці. Працівник в обов’язковому порядку має бути ознайомлений з наказом про прийом на роботу.

Після прийняття особи на роботу кадровий облік трудових відносин здійснюється в особовій картці працівника, яка ведеться за типовою формою первинної облікової документації № П-2 "Особова картка працівника", затвердженою наказом Державного комітету статистики України, Міністерства оборони України від 25.12.2009 № 495/656.

Картка складається з 5 розділів – "Загальні відомості", "Відомості про військовий облік", "Професійна освіта на виробництві", “Призначення і переведення”, "Відпустки". До першого розділу вноситься інформація, у тому числі, про ПІБ, дату народження, громадянство, світу, стаж роботи, місце проживання, реквізити паспорту працівника.

До картки вноситься також інформація про дату і причину звільнення працівника. Згідно статті 47 Кодексу роботодавець зобов’язаний у день звільнення працівника видати йому копію наказу про звільнення з роботи. Такий наказ має відповідати типовій формі первинної облікової документації № П-4 "Наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту)", затвердженій наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 № 489. В наказі зазначається дата, причина та підстава звільнення, розмір вихідної допомоги. Працівник в обов’язковому порядку має бути ознайомлений з наказом.

 

Про вік неповнолітнього, з якого допускається укладення трудового договору

Кодексом законів про працю України (далі - Кодекс) встановлено, що неповнолітні (особи, що не досягли 18-ти років) у трудових відносинах прирівнюються у правах до повнолітніх та мають пільги, встановлені законодавством.

Статтею 188 Кодексу передбачено, що не допускається прийняття на роботу осіб молодше 16-ти років.

За згодою одного із батьків або особи, що його замінює, можуть, як виняток, прийматись на роботу особи, які досягли 15-ти років. Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров'ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними 14-річного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює.

У кожного роботодавця має вестися спеціальний облік працівників, які не досягли 18-ти років, із зазначенням дати їх народження (стаття 189 Кодексу).

Батьки, усиновителі і піклувальники неповнолітнього, а також державні органи та службові особи, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю, мають право вимагати розірвання трудового договору з неповнолітнім, у тому числі й строкового, коли продовження його чинності загрожує здоров'ю неповнолітнього або порушує його законні інтереси (стаття 199 Кодексу).

 

Про заборону та обмеження застосування праці жінок на певних роботах

Статтею 174 Кодексу законів про працю України заборонено застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт по санітарному та побутовому обслуговуванню).

Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 29.12.1993 № 256, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.03.1994 за № 51/260, затверджено Перелік важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок.

Забороняється також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України від 10.12.1993 № 241, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.12.1993 за № 194. Такими граничними нормами є підіймання і переміщення вантажів (з вагою тари і упаковки): при чергуванні з іншою роботою (до 2 разів на годину) – 10 кг, постійно протягом робочої зміни – 7 кг. Сумарна вага вантажу, який переміщується протягом кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати: з робочої поверхні (рівень конвеєра стола, верстата) – 350 кг, з підлоги – 175 кг.

Не допускається залучення до робіт у нічний час, до надурочних робіт і робіт у вихідні дні і направлення у відрядження вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років. Жінки, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, не можуть залучатись до надурочних робіт або направлятись у відрядження без їх згоди.

 

Про заборону застосування праці неповнолітніх на певних роботах

Статтею 190 Кодексу законів про працю України заборонено застосування праці неповнолітніх на важких роботах і на роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах.

Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31.03.1994 № 46, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.07.1994 за № 176/385, затверджено Перелік важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх.

До таких важких робіт відноситься, у тому числі, робота:
- газозварника, газорізальника, електрогазозварника;
- асфальтобетонника, бруківника, каменотеса, арматурника (зайнятого безпосередньо на будівельному майданчику), паяльщика по свинцю;
- апаратника рафінації жирів і масел, заготовлювача льоду, заливальника-розливальника (зайнятого розливання пива у бочки), машиніста очисних (харчова промисловість) та тістозмішувальних машин, пекаря (зайнятого безпосередньо біля печей), халвомісильника (зайнятого замісом вручну), мельника;
- робітників всіх професій, зайнятих в тютюново-махорковому виробництві;
- бійця худоби, жиловика та засолювача м’яса і субпродуктів, приймальника худоби, обробника птиці, виготовлювача морозива (зайнятого на ручних роботах), мийника сиру;
- електромонтера контактної мережі, оглядача вагонів, носія, провідника пасажирського вагона, складача поїздів;
- причіплювача (на сільськогосподарських машинах), робітників (зайнятих всередині теплиць);
- акумуляторника (зайнятого заряджанням та ремонтом свинцових акумуляторів), водія автомобіля;
- робітники, безпосередньо зайняті біля гарячої плити, кондитерських печей та електрожарових шаф;
- робітники, зайняті торгівлею та зберіганням вина, спирту і лікеро-горілчаної продукції та пива.

Кодексом законів про працю України також заборонено залучати неповнолітніх до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. В процесі трудової діяльності неповнолітніх роботодавцю необхідно враховувати Граничні норми підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми, які затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України від 22.03.1996 № 59, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.04.1996 за № 183/1208.

 

Про вимоги до роботодавців щодо класифікації праці за показниками шкідливості

Відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" роботодавці зобов’язані забезпечувати гідні умови праці, які відповідають вимогам законодавства в сфері оплати праці, охорони і гігієни праці.

До початку роботи за укладеним трудовим договором роботодавець зобов’язаний проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці (стаття 29 Кодексу законів про працю України). Вказаний інструктаж проводиться з урахуванням результатів гігієнічної оцінки умов праці. Така оцінка використовуються роботодавцями також для розробки заходів щодо покращення умов праці та профілактики шкідливого впливу на організм працюючих. Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08.04.2014 № 248, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.05.2014 за № 472/25249, затверджено Державні санітарні норми та правила "Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу".

Норми та правила спрямовані на гігієнічну оцінку умов та характеру праці на робочих місцях працівників та застосовуються у юридичних осіб. Класифікація праці базується на принципі диференціації оцінок умов праці залежно від фактично визначених рівнів впливу факторів виробничого середовища і трудового процесу та з урахуванням їх можливої шкідливої дії на здоров’я працівників.

Гігієнічна класифікація праці розподіляє умови праці на 4 класи:
1-й клас (оптимальні умови праці) – умови, за яких зберігається не лише здоров’я працівника, а й створюються передумови для підтримання високого рівня працездатності;
2-й клас (допустимі умови праці) – умови, за яких не перевищуються встановлені гігієнічні нормативи (можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни);
3-й клас (шкідливі умови праці) – умови, які перевищують гігієнічні нормативи та здатні чинити несприятливий вплив на організм працівника;
4-й клас (небезпечні умови праці) – умови, вплив яких протягом робочої зміни (або її частини) створює загрозу для життя, високий ризик виникнення гострих професійних уражень.

Робота в умовах перевищення гігієнічних нормативів дозволена тільки за умови застосування засобів колективного та індивідуального захисту і скорочення часу дії шкідливих виробничих факторів. Робота в небезпечних умовах праці не дозволяється, за винятком ліквідації аварій, проведення екстрених робіт для попередження аварійних ситуацій.

 

Про порядок повідомлення фіскальних органів при прийнятті працівників на роботу

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 затверджено форму повідомлення про прийняття працівника на роботу. Повідомлення містить реквізити роботодавця та інформацію про найманих працівників – ПІБ, реєстраційний номер облікової картки платника податків, відмітку про прийняття працівника з трудовою книжкою або без неї, номер та дату наказу або розпорядження про прийняття на роботу, дату початку роботи.

Повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби України за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів:

- засобами електронного зв'язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб;

- на паперових носіях разом з копією в електронній формі;

-  на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із 5-ма особами.

 

Стимулювання роботодавців до створення нових та збереження існуючих робочих місць

Про стимулювання роботодавців до створення нових та збереження існуючих робочих місць

Відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" (далі - Закон) до основних напрямів державної політики у сфері зайнятості населення віднесено: 
- створення умов для розвитку економіки та сприяння створенню нових робочих місць;
- заохочення роботодавців, які зберігають діючі та створюють нові робочі місця.

Заходами зі сприяння створенню нових робочих місць є:

- компенсація фактичних витрат у розмірі 50% суми нарахованого єдиного внеску;
- сприяння зайнятості населення під час реалізації державних цільових програм та інфраструктурних проектів;

- компенсація фактичних витрат у розмірі єдиного внеску при працевлаштуванні громадян, які недостатньо конкурентоспроможні на ринку праці, та громадян, які працевлаштовуються суб’єктами малого підприємництва (на нові робочі місця).

Державна служба зайнятості також бере участь у реалізації заходів, спрямованих на: 
- запобігання масовому вивільненню працівників;
 
- профілактику настання страхового випадку;
 
- сприяння мобільності робочої сили та зайнятості населення в регіонах з найвищими показниками безробіття, монофункціональних містах та населених пунктах, залежних від містоутворюючих підприємств.

До профілактичних заходів зі збереження робочих місць належить:

- фінансування витрат роботодавця на оплату праці працівників, яких з метою запобігання вивільненню тимчасово переведено за їх згодою на іншу роботу;
- фінансування витрат роботодавця на професійну перепідготовку або підвищення кваліфікації працівників, щодо яких є загроза вивільнення у зв'язку з реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, тимчасовим припиненням виробництва;

- надання допомоги по частковому безробіттю.

Компенсація фактичних витрат у розмірі 50% суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за відповідну особу (за місяць, за який він сплачений) надається відповідно до частини 2 статті 24 Закону. Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 № 153 затверджено Порядок компенсації роботодавцям частини фактичних витрат, пов’язаних із сплатою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Новим робочим місцем є робоче місце, яке створене у зв'язку із створенням нового суб'єкта господарювання (крім того, що створений шляхом припинення) або збільшенням штатної чисельності працівників за умови відсутності скорочення (зменшення) середньомісячної чисельності за попередні 12 місяців, а також створене шляхом модернізації або зміни технології виробництва, що потребують нових знань, навичок та вмінь працівника (пункт 12 частини 1 статті 1 Закону).

Сприяння зайнятості населення під час реалізації державних цільових програм та інфраструктурних проектів реалізується відповідно до статті 25 Закону та постанов Кабінету Міністрів України від 13.05.2013 № 365 “Деякі питання реалізації статті 25 Закону України “Про зайнятість населення”.

Порядок компенсації фактичних витрат у розмірі єдиного внеску при працевлаштуванні громадян, які недостатньо конкурентоспроможні на ринку праці, та громадян, які працевлаштовуються суб’єктами малого підприємництва (на нові робочі місця), визначено статтями 26 та 27 Закону. Постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2013 № 347 затверджено Порядок компенсації роботодавцям витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Перелік пріоритетних видів економічної діяльності для створення нових робочих місць суб’єктами малого підприємництва.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2013 № 269 затверджено Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення молоді першим робочим місцем.

Розроблення комплексу заходів щодо забезпечення зайнятості працівників, які підлягають вивільненню, здійснюється органами виконавчої влади та місцевого самоврядування за участю сторін соціального діалогу. У разі коли масове вивільнення працівників (критерії масового вивільнення визначені статтею 48 Закону) спричинило різке зростання безробіття в регіоні або на відповідній території на 3 і більше відсоткових пункти протягом звітного періоду, ситуація на ринку праці визнається кризовою. Для вжиття заходів щодо запобігання різкому зростанню безробіття під час масового вивільнення працівників можуть утворюватися спеціальні комісії згідно Порядку утворення спеціальних комісій для вжиття заходів щодо запобігання різкому зростанню безробіття під час масового вивільнення працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2013 № 305.

При виникненні страхового ризику Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття може здійснювати заходи, спрямовані на запобігання настанню страхових випадків, у межах коштів, передбачених бюджетом Фонду на такі цілі (стаття 7-1 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”).

Порядок надання допомоги по частковому безробіттю регламентовано статтею 47 Закону та прийнятими, на її виконання, нормативно-правими актами.

Про компенсацію частини фактичних витрат роботодавців щодо нарахованого єдиного внеску

Відповідно частини 2 статті 24 Закону України “Про зайнятість населення” роботодавцю, який протягом 12 календарних місяців забезпечував створення нових робочих місць, працевлаштовував на них працівників і упродовж цього періоду щомісяця здійснював їм виплату заробітної плати в розмірі не менше ніж 3 мінімальні заробітні плати за кожну особу, протягом наступних 12 календарних місяців за умови збереження рівня заробітної плати в розмірі не менше ніж 3 мінімальні заробітні плати за кожну таку особу щомісяця за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених у бюджеті Пенсійного фонду України, компенсуються фактичні витрати у розмірі 50 відсотків суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) за відповідну особу за місяць, за який він сплачений.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 № 153 затверджено Порядок компенсації роботодавцям частини фактичних витрат, пов’язаних із сплатою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок).

Дія Порядку поширюється на роботодавців, які:

- створюють нові робочі місця та працевлаштовують на них працівників шляхом укладення трудового договору;

- протягом 12 календарних місяців з дня укладення трудового договору з особою, працевлаштованою на нове робоче місце, щомісяця здійснюють виплату їй заробітної плати в розмірі не менше ніж 3 мінімальні заробітні плати.

У разі зменшення штатної чисельності працівників та фонду оплати праці роботодавець втрачає право на компенсацію. Дія Порядку не поширюється на роботодавців, які є суб’єктами господарювання, утвореними в результаті припинення іншої юридичної особи протягом 12 місяців, що передували створенню нового робочого місця, та бюджетними установами.

Для отримання компенсації роботодавець протягом 12 місяців з дня укладення трудового договору з особою, працевлаштованою на нове робоче місце, подає органові Пенсійного фонду України, в якому він перебуває на обліку як платник єдиного внеску, довідку про виконання роботодавцем умов компенсації частини фактичних витрат, пов’язаних із сплатою єдиного внеску, за встановленою формою.

Виплата компенсації здійснюється на підставі звіту щомісяця протягом 12 календарних місяців після завершення аналогічного періоду з дня укладення трудового договору з особою, працевлаштованою на нове робоче місце, шляхом перерахування коштів з рахунка органу Пенсійного фонду України на банківський рахунок роботодавця.

Право на компенсацію зберігається за роботодавцем також у разі, коли трудовий договір з особою, працевлаштованою на нове робоче місце, розірвано та укладено з іншою особою, працевлаштованою на це робоче місце, за умови, що рівень заробітної плати в одному календарному місяці становив не менше ніж 3 мінімальні заробітні плати у місяці сплати єдиного внеску сумарно за такими трудовими договорами.

Період, за який роботодавцю виплачується компенсація, обліковується у Державному реєстрі загальнообов’язкового державного соціального страхування як період, за який сплачено єдиний внесок у повному обсязі.

 

Про стимулювання роботодавців до працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню

Статтею 26 Закону України “Про зайнятість населення” визначено, що роботодавцю, який працевлаштовує на нове робоче місце громадян, зазначених у частині першій статті 14 вказаного Закону (громадяни, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню - молодь (після закінчення школи, професійно-технічних та вищих навчальних закладів, звільнення зі строкової військової служби), діти-сироти, особи, звільнені з місць позбавлення волі, особи передпенсійного віку, інваліди, батьки з дітьми певного віку, учасники бойових дій), та яким надано статус безробітного, за направленням центрів зайнятості, строком не менше ніж на 2 роки щомісяця компенсуються фактичні витрати у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за відповідну особу за місяць, за який він сплачений. Компенсація виплачується протягом одного року з дня працевлаштування особи.

Порядок компенсації роботодавцям витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2013 № 347 (із змінами). Відповідно до вказаного Порядку компенсація не виплачується у разі, коли роботодавець має заборгованість із сплати єдиного внеску та/або страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, визнаний у встановленому порядку банкрутом або стосовно нього порушено справу про банкрутство. Компенсація не надається також роботодавцям, які є бюджетними установами.

У разі звільнення працівника з ініціативи роботодавця або за згодою сторін до закінчення дворічного строку з дня працевлаштування сума виплачених коштів повертається в повному обсязі до бюджету Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття або на його робоче місце за направленням центру зайнятості працевлаштовується інший зареєстрований безробітний. Тривалість виплати компенсації та строк працевлаштування при цьому обчислюються сумарно.

Роботодавець, який працевлаштував зареєстрованого безробітного на нове робоче місце, для отримання компенсації подає протягом 2-х місяців з дня працевлаштування центру зайнятості заяву довільної форми, до якої додає довідку за встановленою формою. На підставі цих документів, з урахуванням інформації, наявної в центрі зайнятості, та за даними Державної фіскальної служби України, Пенсійного фонду України центр зайнятості приймає рішення про виплату компенсації роботодавцю. В подальшому компенсація перераховується на банківський рахунок роботодавця.

Про заохочення суб’єктів малого підприємництва до створення нових робочих місць

Згідно частини 2 статті 27 Закону України “Про зайнятість населення” суб'єктам малого підприємництва, які працевлаштовують безробітних строком не менше ніж на 2 роки за направленням центрів зайнятості на нові робочі місця в пріоритетних видах економічної діяльності, щомісяця компенсуються фактичні витрати у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за відповідну особу за місяць, за який він сплачений.

Відповідно до статті 55 Господарського кодексу України суб’єктами малого підприємництва є фізичні особи-підприємці та юридичні особи-суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро.

Порядок компенсації роботодавцям витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2013 № 347. Цією ж постановою затверджено Перелік пріоритетних видів економічної діяльності для створення нових робочих місць суб’єктами малого підприємництва. До таких видів економічної діяльності відносяться, у тому числі:
- вирощування зернових культур, овочів, винограду;
- розведення великої рогатої худоби молочних порід, свиней, свійської птиці;
- прісноводне рибальство;
- виробництво фруктових і овочевих соків, олії і тваринних жирів, молочних продуктів, хліба, макаронних виробів;
- виробництво основних фармацевтичних продуктів, ветеринарна діяльність;
- будівництво житлових і нежитлових будівель, доріг;
- роздрібна торгівля продуктами харчування;
пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення, вантажний автомобільний транспорт;
- діяльність готелів;
- постачання готових страв;
- комп’ютерне програмування;
- ремонт побутових приладів, взуття, меблів.

 Про професійний відбір претендентів для працевлаштування на нові робочі місця

Законом України "Про зайнятість населення" до основних напрямів державної політики у сфері зайнятості населення віднесено сприяння створенню нових робочих місць. При вирішенні питання добору працівників на створені нові робочі місця, державна служба зайнятості має можливість проводити професійний відбір кандидатів. Такий відбір дозволяє більш якісно вирішувати питання добору працівників, зменшувати плинність кадрів.

Згідно статті 33 вказаного Закону проведення професійного відбору (встановлення відповідності особи вимогам, які визначені для конкретних видів професійної діяльності та посад) є одним із видів професійної орієнтації населення.

Професійною орієнтацією є комплекс взаємопов'язаних економічних, соціальних, медичних, психологічних і педагогічних заходів, спрямованих на активізацію процесу професійного самовизначення та реалізацію здатності до праці особи, виявлення її здібностей, інтересів, можливостей та інших чинників, що впливають на вибір або зміну професії та виду трудової діяльності. Порядок надання територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, послуг з професійної орієнтації осіб затверджено наказом Міністерства соціальної політики України від 03.01.2013 № 2, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.01.2013 за № 131/22663.

 Про допомогу по частковому безробіттю

Відповідно до статті 47 Закону України "Про зайнятість населення" допомога по частковому безробіттю надається державною службою зайнятості застрахованим особам у разі втрати ними частини заробітної плати внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв'язку із зупиненням (скороченням) виробництва продукції без припинення трудових відносин.

Частковим безробіттям є вимушене тимчасове скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв'язку із зупиненням (скороченням) виробництва продукції з причин економічного, технологічного і структурного характеру без припинення трудових відносин.

Допомогою по частковому безробіттю є кошти Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що надаються центром зайнятості підприємству для виплати застрахованим особам у разі втрати ними частини заробітної плати внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв’язку із зупиненням (скороченням) виробництва продукції без припинення трудових відносин.

Допомога надається у разі зупинення (скорочення) виробництва на підприємстві або в цеху, дільниці із замкнутим циклом виробництва (структурному підрозділі підприємства, у якому здійснюються всі етапи технологічного процесу з виробництва певного виду продукції у межах такого підрозділу), що має невідворотний та тимчасовий характер, триває не менше 3-х місяців і не перевищує 6 місяців, не залежить від працівників та роботодавця, охопило не менш як 20% чисельності працівників підприємства, у яких скорочення робочого часу становить 30 і більше відсотків на місяць, а також зупинення виробництва та тривалості робочого часу працівників, яке є вимушеним, оскільки вичерпано всі можливі заходи запобігання йому, що підтверджується узгодженим рішенням роботодавця та виборним органом профспілкової організації, з якою укладено колективний договір, за результатами консультацій між ними.

Право на допомогу по частковому безробіттю мають застраховані особи, які протягом 12 місяців, що передували місяцю, в якому почалося скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу, працювали не менше 6 календарних місяців, сплачували страхові внески та у яких скорочення тривалості робочого часу становить 50 і більше відсотків на місяць.

Про можливе та фактичне зупинення виробництва роботодавець у встановленому порядку інформує державну службу зайнятості.

Порядок надання допомоги по частковому безробіттю затверджено наказом Міністерства соціальної політики України від 07.03.2013 № 103, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.05.2013 за № 756/23288 (із змінами).

 Соціальні зобов'язання роботодавців

Про соціальні зобов’язання роботодавців

Відповідно статті 69 Господарського кодексу України підприємства з правом найму робочої сили мають забезпечувати визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту.

Соціальні зобов’язання роботодавців регулюються також Кодексом законів про працю України, законами України "Про зайнятість населення", "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні", "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та іншими нормативно-правовими актами.

         Статтею 14 Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що до категорій громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, належать:
-- один з батьків або особа, яка їх замінює і:
- має на утриманні дитину (дітей) віком до 6-и років;
- виховує без одного з подружжя дитину віком до 14-и років або дитину-інваліда;
- утримує без одного з подружжя інваліда з дитинства (незалежно від віку) та/або інваліда I групи (незалежно від причини інвалідності);
-- діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування;
-- особи, звільнені після відбуття покарання або примусового лікування;
-- молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і яка вперше приймається на роботу;
-- особи, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "
Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" залишилося 10 і менше років;
-- інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "
Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
-- особи, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу;
-- учасники бойових дій (зазначені у пунктах 19 та 20 частини першої статті 6 Закону України "
Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту").

Для працевлаштування зазначених громадян (крім інвалідів, норматив працевлаштування на роботу яких встановлюється згідно із Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні") підприємствам, установам та організаціям з чисельністю штатних працівників понад 20 осіб встановлюється квота у розмірі 5 % середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік. Роботодавці самостійно розраховують квоту, з урахуванням чисельності громадян, які на умовах повної зайнятості вже працюють на підприємствах і належать до таких, що неконкурентоспроможні на ринку праці (крім інвалідів), та забезпечують їх працевлаштування самостійно. Роботодавці можуть звернутися за сприянням для працевлаштування даної категорії громадян до центрів зайнятості.

Обов'язковою умовою дотримання роботодавцями квоти вважається працевлаштування таких громадян, про що роботодавці інформують щороку державну службу зайнятості. Наказом Міністерства соціальної політики України від 16.05.2013 № 271, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.05.2013 за №841/23373, затверджено Порядок надання роботодавцями територіальним органам Державної служби зайнятості інформації про зайнятість та працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню.

         Згідно частини 2 статті 53 Закону України "Про зайнятість населення", у разі невиконання роботодавцем протягом року квоти для працевлаштування громадян, зазначених у статті 14 цього Закону (крім інвалідів), з нього стягується штраф за кожну необґрунтовану відмову у працевлаштуванні таких осіб у межах відповідної квоти у 2-кратному розмірі мінімальної заробітної плати.

Про інформацію щодо зайнятості та працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню

Статтею 14 Закону України "Про зайнятість населення", визначено категорії громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню. Для працевлаштування таких громадян (крім інвалідів) роботодавцям (юридичним особам) з чисельністю понад 20 осіб встановлюється квота у розмірі 5 % середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 16.05.2013 № 271, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.05.2013 за № 841/23373, затверджено Порядок надання роботодавцями територіальним органам Державної служби зайнятості інформації про зайнятість та працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню.

Роботодавці щороку, не пізніше 01 лютого (після звітного року), подають центрам зайнятості інформацію про зайнятість і працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (за встановленою вказаним наказом формою).

У рядку 01 інформації зазначається середньооблікова чисельність штатних працівників за календарний рік, що передує звітному (середньооблікова чисельність штатних працівників розраховується відповідно до Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за № 1442/11722, у частині визначення показника середньооблікової кількості штатних працівників).

У рядку 02 - середньооблікова чисельність працівників, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню та працювали на умовах повної зайнятості у звітному році.

У рядку 03 - розрахункова чисельність працівників, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, у розмірі 5 % середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік (округлення результатів обчислень здійснюється за таким правилом: округлюються цифри поступово справа наліво: якщо остання значуща цифра менше або дорівнює "4", вона відкидається; якщо більше або дорівнює "5", найближча ліворуч від неї цифра збільшується на одиницю).


У рядку 04 вказується чисельність громадян, яких планується працевлаштувати в поточному році у рахунок квоти (позитивна різниця між значеннями в рядку 03 та 02).

Про документи, які підтверджують належність громадян до квотних категорій

         Наказом Міністерства соціальної політики України від 16.05.2013 № 271, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.05.2013 за № 841/23373, затверджено Порядок надання роботодавцями територіальним органам Державної служби зайнятості інформації про зайнятість та працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню. У рядку 02 інформації зазначається середньооблікова чисельність працівників, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню та працювали на умовах повної зайнятості у звітному році.

         Належність громадян до квотних категорій та дія квоти протягом відповідного періоду підтверджуються документами, а саме:

1)      копією свідоцтва про народження дитини для:
- одного з батьків або особи, яка їх замінює і:
- має на утриманні дітей віком до шести років (до досягнення дітьми (дитиною) шести років, таке право може використати один із батьків дітей (дитини) віком до шести років);
- виховує без одного з подружжя дитину віком до 14 років (до досягнення дитиною 14 років);
- осіб, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу (протягом трьох років з дня прийняття на роботу);

2) копією пенсійного посвідчення, що містить запис про інвалідність, для:
- одного з батьків або особи, яка їх замінює і:
- виховує без одного з подружжя дитину-інваліда (до досягнення дитиною-інвалідом 18 років);
- утримує без одного з подружжя інваліда з дитинства (незалежно від віку) та/або інваліда I групи (незалежно від причини інвалідності) (до досягнення батьками пенсійного віку відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").

         У разі відсутності пенсійного посвідчення належність громадян до категорій може підтверджуватися одним із таких документів:

- копією посвідчення особи, яка одержує державну соціальну допомогу відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" , наведеного в додатку 1 до Порядку обліку, зберігання, оформлення та видачі посвідчень особам, які одержують державну соціальну допомогу відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам", затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 16.11.2007 № 612, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.12.2007 за № 1349/14616;
- копією форми № 080/о "Медичний висновок про дитину-інваліда віком до 18 років", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 04.12.2001 № 482, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10.01.2002 за № 11/6299;

- копією форми первинної облікової документації № 157-1/о "Довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 30.07.2012 № 577, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.09.2012 за № 1504/21816.

         Крім документів, зазначених у пунктах 1 та 2, належність громадян до категорій для особи, яка замінює одного із батьків, підтверджується копією рішення місцевого органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування про встановлення опіки чи піклування над такою дитиною або рішення суду; одинокої матері (батька) - довідкою про отримання (неотримання) допомоги за формою, наведеною у додатку 11 до Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.09.2006 № 345, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.10.2006 за № 1098/12972;

3) копією витягу з електронної обліково-статистичної картки дитини за формою, затвердженою наказом Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту від 18.11.2008 № 4580, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.12.2008 за № 1200/15891, - для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (до досягнення ними 18-річного віку);

4) копією довідки про звільнення за формою, наведеною у додатку 9 до Інструкції про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.06.2012 № 847/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.06.2012 за № 957/21269, - для осіб, звільнених після відбуття покарання або примусового лікування, які після звільнення не перебували у трудових відносинах (до припинення трудових відносин з роботодавцем, який прийняв їх на роботу);

5) копією диплома або іншого документа про освіту - для молоді віком до 35 років, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах (протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання) і яка вперше приймається на роботу (протягом трьох років з дня прийняття на роботу);

6) копією військового квитка - для молоді віком до 35 років, яка звільнилася зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби (протягом шести місяців після закінчення або припинення служби) і яка вперше приймається на роботу (протягом трьох років з дня укладення першого трудового договору після звільнення зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби).

 

Про особливості застосування праці жінок

Відповідно статті 69 Господарського кодексу України підприємства зобов'язані забезпечити сприятливі умови праці жінок, забезпечувати їх роботою переважно в денний час, жінок, які мають малолітніх дітей, вагітних жінок переводити на легшу роботу з нешкідливими умовами праці, надавати їм інші пільги, передбачені законом. Підприємство із шкідливими умовами праці створює окремі цехи, дільниці для надання жінкам більш легкої роботи.

Особливості застосування праці жінок регулюються Кодексом законів про працю України, Законом України "Про зайнятість населення" та іншими нормативно-правовими актами

 Розділом XII "Праця жінок" Кодексу законів про працю України регулюються питання трудових відносин жінок. Так, статтею 184 вказаного Кодексу заборонено відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов'язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до 3-х років, а одиноким матерям - за наявністю дитини віком до 14-ти років або дитини-інваліда. При відмові у прийнятті на роботу зазначеним категоріям жінок власник або уповноважений ним орган зобов'язані повідомляти їм причини відмови у письмовій формі. Відмову у прийнятті на роботу може бути оскаржено у судовому порядку.

Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох (шести) років, одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи роботодавця не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше 3-х місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

 Інформація щодо заборони та обмеження застосування праці жінок на певних роботах викладена у рубриці "Легальне оформлення трудових відносин”.

Про особливості застосування праці молоді

Відповідно до статті 69 Господарського кодексу України підприємства зобов'язані забезпечити сприятливі умови праці неповнолітніх, забезпечувати їх роботою переважно в денний час, надавати їм інші пільги, передбачені законом. Підприємство із шкідливими умовами праці створює окремі цехи, дільниці для надання неповнолітнім та окремим категоріям працюючих більш легкої роботи.

Особливості застосування праці молоді, у тому числі дітей, регулюються Кодексом законів про працю України, законами України "Про зайнятість населення", "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні", "Про охорону дитинства" та іншими нормативно-правовими актами.

 Так, статтею 21 Закону України "Про охорону дитинства" забороняється залучення дітей до найгірших форм дитячої праці, до яких належать:

- усі форми рабства або практика, подібна до рабства, зокрема, продаж дітей та торгівля ними, боргова залежність, а також примусова чи обов'язкова праця, включаючи примусове чи обов'язкове вербування дітей для використання їх у збройних конфліктах;
- використання, вербування або пропонування дитини для зайняття проституцією, виробництва порнографічної продукції чи порнографічних вистав;
- використання, вербування або пропонування дитини для незаконної діяльності;
- робота, яка за своїм характером чи умовами, в яких вона виконується, може завдати шкоди фізичному або психічному здоров'ю дитини.

Відповідно до статті 29 Закону України "Про зайнятість населення" студенти вищих та учні професійно-технічних навчальних закладів, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, мають право проходити стажування за професією (спеціальністю), за якою здобувається освіта, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, на умовах, визначених договором про стажування у вільний від навчання час. У разі коли в період стажування особа виконує професійні роботи, підприємство за всі роботи, виконані відповідно до наданих завдань, здійснює виплату їй заробітної плати згідно з установленими системами оплати праці за нормами, розцінками, ставками (окладами) з урахуванням коефіцієнтів, доплат і надбавок

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2013 № 20 затверджено Порядок укладення договору про стажування студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів на підприємствах, в установах та організаціях і Типову форму договору про стажування студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів на підприємствах, в установах та організаціях.

Розділами XIII "Праця молоді" та XIV "Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням" Кодексу законів про працю України регулюються питання трудових відносин молодих працівників. Передбачено, зокрема, що неповнолітні у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством України. На кожному підприємстві має вестися спеціальний облік працівників, які не досягли 18 років (із зазначенням дати їх народження).

Інформація щодо віку неповнолітнього, з якого допускається укладення трудового договору, заборони застосування праці неповнолітніх на певних роботах викладена у рубриці "Легальне оформлення трудових відносин".

Добір працівників за сприянням державної служби зайнятості

Про добір працівників

Відповідно до статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавці мають право проводити добір працівників безпосередньо або через суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні (приватні агентства зайнятості), чи державну службу зайнятості.

Роботодавці:
не мають права застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин (питання легалізації висвітлені у рубриці "
Легальне оформлення трудових відносин");
повинні дотримуватись квоти для працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (питання працевлаштування окремих категорій громадян, у тому числі інвалідів, висвітлені у рубриці "
Соціальні зобов'язання роботодавців");

мають право:
- застосовувати працю іноземців та осіб без громадянства в порядку, визначеному законом (рубрика "
Застосування іноземної робочої сили");
- одержувати від центрів зайнятості компенсації (при працевлаштуванні громадян на нові робочі місця) у розмірах і порядку, що встановлені законодавством (більш детально питання одержання компенсацій висвітлені у рубриці "
Стимулювання роботодавців до створення нових та збереження існуючих робочих місць");
- одержувати від державної служби зайнятості безоплатно інформацію про пропонування робочої сили, послуги з добору і направлення на працевлаштування незайнятого населення;
- організовувати та проводити роботи тимчасового характеру.

 

При доборі працівників безпосередньо роботодавці:

мають право проводити співбесіди з кандидатами на працевлаштування з метою визначення відповідності їх професійних знань, вмінь та навичок встановленим вимогам;
не повинні висувати будь-які вимоги дискримінаційного характеру в оголошеннях (рекламі) про роботу, а також вимагати від осіб, які шукають роботу, подання відомостей про особисте життя.

         Питання користування послугами приватних агентств зайнятості висвітлені у рубриці "Добір працівників за сприянням приватних агентств зайнятості".

При користуванні послугами державної служби зайнятості інформація про попит на робочу силу (вакансії) подається роботодавцем до центру зайнятості відповідно до вимог Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 (в редакції наказу від 05.12.2016 № 1476), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.12.2016 за № 1726/29856, за формою звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженою вказаним наказом.

Про порядок подання інформації про попит на робочу силу (вакансії)

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі подавати територіальним органам державної служби зайнятості інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

07.02.2017 набув чинності наказ Міністерства соціальної політики України від 5 грудня 2016 року № 1476, яким внесено зміни до наказу Міністерства соціальної політики України «Про затвердження форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання» від 31 травня 2013 року № 316.

         Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Передбачено два види звітності — первинна або уточнювальна. Первинна звітність подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії). Уточнювальна звітність подається в разі необхідності на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії: умов праці, розміру заробітної плати, вимог до претендента тощо. При цьому не можуть бути змінені дані щодо кількості вакансій та назви професії (посади).


Форма звітності № 3-ПН складається з двох розділів. 
Перший розділ містить основні дані про всі наявні у роботодавця вакансії (назви професій (посад), кількість вакансій, розмір заробітної плати, місце проведення робіт) та примітку про наявність коментарів додатку (другому розділі).
Другий розділ форми звітності № 3-ПН заповнюється відносно вакансій (окремо щодо кожної), щодо яких наявна вказана примітка. У розділі зазначається інформації про: 
- завдання, обов'язки, описи робіт, які має виконувати працівник на робочому місці;
- режим, характер роботи, умови праці;
- освітній та освітньо-кваліфікаційний рівні;
- необхідний стаж роботи (у роках) для претендента на професію (посаду);
- вимоги роботодавця щодо додаткових умінь, знань та навичок працівника.

Про строки подання інформації про попит на робочу силу

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавці зобов’язані своєчасно та в повному обсязі подавати територіальним органам державної служби зайнятості інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Пунктом 5 розділу I Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 (в редакції наказу від 05.12.2016 № 1476), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.12.2016 за № 1726/29856, визначено, що форма звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочих днів з дати відкриття вакансії.

         Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Про особливості подання інформації про вакансії для працевлаштування інвалідів

 При доборі працівників на заброньовані робочі місця в рахунок квоти інвалідів та користування при цьому послугами державної служби зайнятості, роботодавці подають до базового центру зайнятості форму звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)". У другому розділі форми при цьому проставляється відмітка відносно категорії громадян "інваліди".

При формулювання характеристик вакансії та вимог до претендента роботодавець має враховувати особливості застосування праці інвалідів, передбачені трудовим законодавством, а саме:

- щодо режиму роботи (пункт 6 другого розділу форми) – статтею 55 Кодексу законів про працю України передбачено, що робота інваліда в нічний час допускається лише за його згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям;
- пункт 7 "Характеристики виконуваної роботи" форми передбачає, у тому числі, можливість
виконання роботи вдома;

- за наявності шкідливих умов праці (пункт 8 форми) слід враховувати, що статтею 172 Кодексу законів про працю України передбачено, що працевлаштування інваліда можливе виключно до медичних рекомендацій.

У пункті 5 форми при формулюванні завдань та обов’язків бажано більш детальне їх формулювання для врахування цього під час пропозиції інваліду в центрі зайнятості вакансії та недопущення випадків надлишкових звернень інвалідів до роботодавців. У пункті 8 "Пакет соціальних послуг" форми також бажано зазначити всі соціальні послуги, які надаються працівникам та додатково можуть бути надані інвалідам.

Про особливості заповнення форми звітності про вакансії щодо визначення розміру заробітної плати

 При поданні до державної служби зайнятості форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" у першому її розділі (графа 3) має бути вказано розмір заробітної плати, включаючи додаткові матеріальні заохочення, для конкретної вакансії.

Визначаючи розмір заробітної плати роботодавцям слід враховувати наступні норми трудового законодавства.

Статтею 2 Кодексу законів про працю України (далі - Кодекс) передбачено, що одним із елементів, що гарантує право громадян на працю, є право на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державною мінімального розміру.

Згідно статті 95 Кодексу мінімальною заробітною платою є встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Відповідно до статті 96 Кодексу системами оплати праці є тарифна та інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників. Тарифна система оплати праці включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і професійні стандарти (кваліфікаційні характеристики).

Тарифна система оплати праці використовується при розподілі робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою для формування та диференціації розмірів заробітної плати.

 Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

 Мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) встановлюється у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

 Відповідно до статті 3-1 Закону України "Про оплату праці" при обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров'я, за роботу в нічний та надурочний час, роз'їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат.

Забезпечення роботодавців кваліфікованими кадрами

Про систему професійного навчання шукачів роботи та найманих працівникі

 Відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" метою державної політики зайнятості є забезпечення економіки кваліфікованими кадрами.     Складовою частиною такого забезпечення є професійне навчання, система якого охоплює:

- осіб, які проходять первинну професійну підготовку в навчальних закладах та інших установах, що здійснюють або забезпечують підготовку кваліфікованих робітників і фахівців;

- працівників, які проходять первинну професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації впродовж трудової діяльності;

- безробітних, які шукають роботу і потребують первинної професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації.

         З працівниками та особами, які не перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, роботодавець має право укладати договори про направлення їх до навчальних закладів для професійної підготовки. Такими договорами може бути покладено обов’язок відпрацювати на посаді в такого роботодавця певний строк після закінчення навчання.

  Особи, які навчаються у вищих та професійно-технічних навчальних закладах:
- можуть бути забезпечені роботодавцем місцями для проходження виробничої практики;
- мають право проходити стажування за професією, за якою здобувається освіта, у роботодавців у вільний від навчання час.

 Громадяни (крім зареєстрованих безробітних) мають право на одноразове отримання ваучера для підтримання конкурентоспроможності шляхом перепідготовки, спеціалізації, підвищення кваліфікації за професіями та спеціальностями для пріоритетних видів економічної діяльності.

Професійне навчання зареєстрованих безробітних, яке організовується державною службою зайнятості на замовлення роботодавця, здійснюється у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, в навчальних закладах державної служби зайнятості, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання (навчальних закладах, які мають відповідні ліцензії) або безпосередньо у роботодавців – замовників кадрів. Організація професійного навчання безробітних здійснюється на договірних засадах з безробітними, роботодавцями, навчальними закладами.

         Громадяни можуть підтвердити результати неформального професійного навчання за робітничими професіями (у встановленому законодавством порядку).

Про професійне навчання безробітних на замовлення роботодавців

        Професійне навчання зареєстрованих безробітних, яке організовується державною службою зайнятості на замовлення роботодавця, здійснюється у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, в навчальних закладах державної служби зайнятості, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання (навчальних закладах, які мають відповідні ліцензії) або безпосередньо у роботодавців – замовників кадрів.

         Порядок професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних затверджено наказом Міністерства соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України від 31.05.2013 № 318/655, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.06.2013 за № 1029/23561 (із змінами).

         Для організації професійного навчання безробітних та їх проживання в період такого навчання обласний центр зайнятості здійснює відбір навчальних закладів у встановленому порядку.

         Професійне навчання безробітних здійснюється:

- за робітними професіями;

- для безробітних з вищою освітою (здійснюється на замовлення роботодавця з урахуванням поточної та перспективної потреби ринку шляхом перепідготовки, підвищення кваліфікації, спеціалізації);

- шляхом стажування (підвищення кваліфікації безробітного з метою набуття практичних умінь і навичок для виконання професійних обов’язків на посаді, на яку претендує безробітний у роботодавця. Здійснюється за індивідуальною програмою);

- шляхом підвищення кваліфікації;

- на курсах цільового призначення (підвищення кваліфікації безробітних з метою вивчення нового обладнання, виробів, товарів, матеріалів, послуг, сучасних технологічних процесів, засобів механізації й автоматизації, що використовуються на виробництві, правил і вимог їх безпечної експлуатації, технічної документації, ефективних методів організації праці, питань економіки та фінансів, законодавчих та інших нормативно-правових актів тощо).

Професійне навчання організовується на договірних засадах з безробітними, роботодавцями, навчальними закладами.

Про професійне навчання безробітних за робітничими професіями

Відповідно до Порядку професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України від 31.05.2013 № 318/655, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.06.2013 за № 1029/23561 (із змінами), професійне навчання безробітних здійснюється, у тому числі, за робітними професіями. Таке навчання здійснюється шляхом первинної професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації з урахуванням поточної та перспективної потреби ринку праці.

Робочі навчальні плани та робочі навчальні програми професійного навчання безробітних за робітничими професіями розробляються та затверджуються навчальними закладами на основі державних освітніх стандартів з конкретних професій, професійних стандартів, типових навчальних планів та типових навчальних програм за погодженням з роботодавцями - замовниками робітничих кадрів і центрами зайнятості, які уклали договір на професійне навчання.

Строк перепідготовки встановлюється на основі строків, передбачених для первинної професійної підготовки робітників з відповідної професії, при цьому робочий навчальний план та програма перепідготовки можуть бути скорочені до 50% за рахунок виключення раніше вивченого матеріалу за наявності у безробітного свідоцтва про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації.

Професійне навчання безробітних може здійснюватися в групах або шляхом індивідуального навчання.

У разі професійного навчання за індивідуальними робочими навчальними планами та робочими навчальними програмами безробітні вивчають теоретичний курс самостійно та шляхом одержання консультацій у викладачів та фахівців підприємств.

Виробниче навчання та виробнича практика проводяться індивідуально у навчально-виробничих майстернях, на робочих місцях підприємств, організацій, установ під керівництвом майстрів виробничого навчання, інструкторів виробничого навчання з числа кваліфікованих робітників роботодавця в обсягах, передбачених робочими навчальними планами та робочими навчальними програмами.

Про договори на професійне навчання безробітних

Згідно норм Порядку професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України від 31.05.2013 № 318/655, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.06.2013 за № 1029/23561 (із змінами), професійне навчання організовується на договірних засадах з безробітними, роботодавцями, навчальними закладами.

Для організації професійного навчання безробітних центрами зайнятості укладаються у письмовій формі договори з:

- навчальним закладом;
- безробітним;
- роботодавцем;
- безробітним і роботодавцем.

На підставі договору з навчальним закладом центром зайнятості та безробітним укладається договір про професійне навчання, предметом якого є направлення безробітного на професійне навчання за професією (спеціальністю, напрямом або галуззю знань) із зазначенням виду професійного навчання, найменування навчального закладу та проходження ним повного курсу навчання у визначені строки.

У разі замовлення роботодавцем організації професійного навчання безробітних у навчальному закладі та їх працевлаштування після завершення навчання центром зайнятості укладається договір з роботодавцем. До договору про організацію професійного навчання безробітних на замовлення роботодавця додається список безробітних, які будуть працевлаштовані після завершення навчання.

У разі безпідставного невиконання зобов'язань, визначених договором, роботодавець відшкодовує центру зайнятості загальну суму витрат на професійне навчання, проїзд до місця розташування навчального закладу та у зворотному напрямку, проживання у період навчання.

При забезпеченні роботодавцем професійного навчання безробітного за індивідуальним навчальним планом або шляхом стажування та його подальшого працевлаштування центром зайнятості укладається договір з роботодавцем і безробітним.

Про неформальне професійне навчання

При створенні нових робочих місць роботодавці мають можливість працевлаштовувати на них як прийнятих працівників, так і переводити на такі робочі місця вже працюючих осіб. У разі коли претендент на працевлаштування або на переведення не має документу про відповідну освіту, але має професійні навички, і існує потреба у підтвердженні особою своїх професійних знань, вирішити таке питання дозволяє процедура підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб.

Згідно статті 6 Закону України "Про професійний розвиток працівників" організація професійного навчання працівників здійснюється роботодавцями з урахуванням потреб власної господарської або іншої діяльності відповідно до вимог законодавства. Роботодавці можуть здійснювати формальне і неформальне професійне навчання працівників (набуття особою професійних знань, умінь і навичок, не регламентоване місцем набуття, строком та формою навчання).

Формальне професійне навчання працівників робітничим професіям включає первинну професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації робітників і може здійснюватися безпосередньо у роботодавця або організовуватися на договірних умовах у професійно-технічних навчальних закладах, на підприємствах, а працівників, які за класифікацією професій належать до категорій керівників, професіоналів і фахівців, - перепідготовку, стажування, спеціалізацію та підвищення кваліфікації і може організовуватися на договірних умовах у вищих навчальних закладах.

Неформальне професійне навчання працівників здійснюється за їх згодою безпосередньо у роботодавця згідно з рішенням роботодавця за рахунок його коштів з урахуванням потреб власної господарської чи іншої діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.05.2013 № 340 затверджено Порядок підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями. Організація роботи з підтвердження кваліфікації здійснюється державною службою зайнятості.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 23.12.2013 № 886, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.01.2014 за № 5/24782, затверджено Перелік робітничих професій, за якими здійснюється підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями. Такими професіями є кухар, зварник та охоронник.

Про надання ваучерів для підвищення конкурентоспроможності працівників на ринку праці

Згідно Закону України "Про зайнятість населення" ваучером є документ встановленого зразка, що дає особі право на перепідготовку, підготовку на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, спеціалізацію, підвищення кваліфікації у навчальних закладах чи у роботодавця. Ваучер мають право отримати працюючі (потреби в розірванні трудових відносин не має) та непрацюючі особи (крім зареєстрованих у державній службі зайнятості безробітних). Навчання здійснюється професійно-технічними та вищими навчальними закладами, підприємствами, установами та організаціями, які мають ліцензію на провадження діяльності з надання освітніх послуг.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 207 (із змінами) затверджено Порядок видачі ваучерів для підтримання конкурентоспроможності осіб на ринку праці.

Вартість ваучера встановлюється в межах вартості навчання, але не може перевищувати 10-кратний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Оплата ваучера здійснюється Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. У разі коли вартість навчання в навчальному закладі перевищує максимальну вартість ваучера, особа або роботодавець можуть здійснити оплату різниці вартості навчання.

Не мають права на отримання ваучеру особи, які не мають професійно-технічної або вищої освіти, та особи, які проходили протягом останніх 3-х років перепідготовку за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Категорії громадян, які мають право на отримання ваучера

Відповідно до статті 30 Закону України "Про зайнятість населення" право на одноразове отримання ваучера мають:

- особи віком старше 45 років, страховий стаж яких становить не менше 15 років (досягнення встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку);

- особи, звільнені з військової служби (крім військовослужбовців строкової служби), служби в органах внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції або Державної кримінально-виконавчої служби України у зв'язку із скороченням чисельності, штату або за станом здоров'я до досягнення ними встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку, за наявності вислуги не менше 10 років (які не набули права на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб");

- особи, звільнені з військової служби після участі у проведенні антитерористичної операції, з числа інвалідів до отримання права на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб");

- внутрішньо переміщені особи працездатного віку (за відсутності підходящої роботи).

Перелік професій, для навчання за якими видається ваучер

Відповідно до статті 30 Закону України "Про зайнятість населення" наказом Міністерства соціальної політики України від 25.06.2015 № 661 (в редакції наказу від 03.12.2015 № 1169 ), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.12.2015 за № 1586/28031, затверджено Перелік професій, спеціальностей, напрямів підготовки та підвищення кваліфікації, для навчання за якими може бути виданий ваучер. До переліку входять робітничі професії та спеціальності, за якими здобувається вища освіта.

До робітничих професій відносяться, у тому числі, професії водія навантажувача, електрогазозварника, кондитера, кухаря, монтажника гіпсокартонних конструкцій, налагоджувальника с/г машин та тракторів, робітника фермерського господарства.

До спеціальностей рівня вищої освіти відносяться, у тому числі:
- автомобільний транспорт, ветеринарна медицина, агрономія, медсестринство;
- харчові технології, будівництво та цивільна інженерія, інженерія програмного забезпечення;
- психологія, професійна освіта.

Процедура отримання ваучера

Порядок видачі ваучерів для підтримання конкурентоспроможності осіб на ринку праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 207 (із змінами).

Особа, яка бажає отримати ваучер, самостійно здійснює вибір професії (спеціальності) за встановленим переліком, а також форми та місця навчання.

Для отримання ваучера особа подає до місцевого центру зайнятості заяву, а також надає паспорт, трудову книжку (дублікат трудової книжки), документ про професійно-технічну або вищу освіту (дублікат такого документа) та реєстраційний номер облікової картки платника податків, з яких у присутності особи знімаються копії, що засвідчуються її підписом (окремі категорії громадян подають також інші встановлені документи).

Рішення про видачу ваучера приймається центром зайнятості не пізніше ніж на 8-й робочий день з дня подання необхідних документів. Центр зайнятості інформує особу про прийняте рішення протягом 3-х робочих днів з дня його прийняття. Для отримання ваучера особа звертається протягом 5-и робочих днів з дня надходження повідомлення до центру зайнятості.

Зарахування особи на навчання на підставі ваучера здійснюється навчальними закладами. Договір про навчання укладається між навчальним закладом та особою протягом 90 днів після видачі ваучера. Оплата навчання здійснюється центром зайнятості.

Сприяння зайнятості внутрішньо переміщених осіб

Про заходи сприяння зайнятості внутрішньо переміщених осіб

Відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи (далі - ВПО) реалізація прав на зайнятість, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття здійснюється відповідно до законодавства України.

Право на зайнятість ВПО реалізується шляхом звернення до органів державної служби зайнятості, приватних агентств зайнятості та безпосередньо до роботодавців.

Одним із шляхів реалізації права на зайнятість за допомогою державної служби зайнятості є використання безробітним та роботодавцем компенсацій, передбачених статтею 24-1 "Заходи сприяння зайнятості внутрішньо переміщених осіб" Закону України "Про зайнятість населення".

Для роботодавців передбачено компенсацію витрат:

- на оплату праці за працевлаштування зареєстрованих безробітних з числа ВПО на умовах строкових трудових договорів тривалістю не більше 6 календарних місяців;
- на перепідготовку та підвищення кваліфікації ВПО, працевлаштованих строком не менше ніж на 12 календарних місяців.

Окрім компенсацій роботодавцю передбачено також компенсацію зареєстрованому безробітному фактичних транспортних витрат на переїзд до іншої адміністративно-територіальної одиниці місця працевлаштування, а також витрат для проходження за направленням центрів зайнятості попереднього медичного та наркологічного огляду відповідно до законодавства, якщо це необхідно для працевлаштування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2015 № 696 затверджено Порядок здійснення заходів сприяння зайнятості, повернення коштів, спрямованих на фінансування таких заходів, у разі порушення гарантій зайнятості для внутрішньо переміщених осіб.

Примітка. Відповідно до статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, яка видається управліннями соціального захисту населення місцевої державної адміністрації (виконавчого комітету міської ради).

Порядок компенсації витрат роботодавця на оплату праці

Відповідно до статті 24-1 Закону України "Про зайнятість населення" та постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2015 № 696 одним із видів компенсацій витрат роботодавця є компенсація на оплату праці за працевлаштування зареєстрованих безробітних з числа внутрішньо переміщених осіб на умовах строкових трудових договорів тривалістю не більше 6 календарних місяців.

Компенсація витрат роботодавцю на оплату праці надається за умови працевлаштування зареєстрованих безробітних з числа внутрішньо переміщених осіб за направленням базового центру зайнятості на умовах строкових трудових договорів і збереження гарантій зайнятості таких осіб протягом періоду, що перевищує тривалість виплати у 2 рази.

Компенсація виплачується щомісяця в розмірі фактичних витрат на оплату праці осіб але не вище середнього розміру заробітної плати штатного працівника, що склався у відповідному регіоні за минулий місяць.

Зазначені витрати включають основну та додаткову заробітну плату, визначену відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України "Про оплату праці", та суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахованого на такі виплати.

Роботодавець для отримання компенсації протягом 2-х місяців з дня працевлаштування подає центру зайнятості заяву про компенсацію витрат на оплату праці довільної форми та копії трудового договору між ним і працівником або розпорядчого акта про прийняття на роботу. Рішення про компенсацію або відмову в компенсації приймається базовим центром зайнятості протягом 10 робочих днів з дати отримання всіх необхідних даних. У разі прийняття рішення про компенсацію протягом 7 робочих днів між центром зайнятості та роботодавцем укладається договір.

Порядок компенсації витрат роботодавця на перепідготовку та підвищення кваліфікації прийнятих переселенців

Відповідно до статті 24-1 Закону України "Про зайнятість населення" та постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2015 № 696 одним із видів компенсацій витрат роботодавця є компенсація на перепідготовку та підвищення кваліфікації працевлаштованих внутрішньо переміщених осіб.

Компенсація витрат роботодавця, який працевлаштовує за направленням базового центру зайнятості зареєстрованого безробітного з числа внутрішньо переміщених осіб строком не менш як на 12 календарних місяців, на навчання здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Сума компенсації встановлюється в межах вартості навчання, але не може перевищувати 10-кратний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Для отримання компенсації роботодавець протягом 5 робочих днів після закінчення навчання працівника (але не пізніше ніж через 12 місяців з дня його працевлаштування) звертається до базового центру зайнятості із заявою довільної форми про компенсацію витрат за її навчання. До заяви додаються завірені в установленому порядку копії трудового договору між ним і працівником або розпорядчого акта про прийняття на роботу, договору роботодавця з професійно-технічним або вищим навчальним закладом, підприємством, установою чи організацією, які мають ліцензію на провадження діяльності з надання освітніх послуг, на навчання працівника, платіжних документів, які підтверджують сплату роботодавцем вартості навчання працівника та документа працівника про освіту державного зразка, що підтверджує факт навчання, відомості про розрахунковий рахунок роботодавця для перерахування коштів з відшкодування за навчання із зазначенням прізвища, імені та по батькові працівника.

У разі навчання працівника безпосередньо роботодавцем, який має ліцензію на провадження діяльності з надання освітніх послуг, він подає завірені належним чином копії наказів про зарахування особи на навчання та відрахування у зв'язку із закінченням навчання, документи, що підтверджують оплату вартості навчання та копію документа державного зразка про освіту працівника, що підтверджує факт навчання, відомості про розрахунковий рахунок роботодавця для перерахування коштів з відшкодування витрат за навчання.

Рішення про компенсацію приймається базовим центром зайнятості протягом 10 робочих днів з дати отримання всіх необхідних даних. Про прийняте рішення центр зайнятості письмово інформує роботодавця протягом 3-х робочих днів з дати його прийняття.

 

 

Застосування праці осіб з обмеженими фізичними можливостями

Про застосування праці інвалідів

Відповідно до статті 14 Закону України "Про зайнятість населення" однією з категорій громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, є інваліди. Такі додаткові гарантії забезпечуються, у тому числі:
- встановленням для роботодавців нормативу працевлаштування інвалідів;
- наданням роботодавцям дотацій за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів на створення спеціальних робочих місць для інвалідів;
- компенсацією роботодавцям витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування при працевлаштуванні інвалідів (детальна інформація наведена у розділі "
Стимулювання роботодавців до створення нових та збереження існуючих робочих місць").

Встановлення нормативу працевлаштування інвалідів передбачено Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості 1-го робочого місця. Роботодавці самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до вказаного нормативу, забезпечують їх працевлаштування, звітують про таке працевлаштування.

При вирішенні питання працевлаштування інвалідів роботодавці мають право на одержання від державної служби зайнятості безоплатно консультацій з цих питань та подавати до місцевих центрів зайнятості форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" для добору інвалідів (детальна інформація наведена у розділі "Добір працівників за сприянням державної служби зайнятості").

Про звітність щодо застосування праці інвалідів

Відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70, роботодавці, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, зобов’язані щороку (до 01 березня року, наступного за звітним) подавати звітність про зайнятість інвалідів до відділень Фонду соціального захисту інвалідів.

Звітність має подаватися за формою № 1-ПІ "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 200__ рік", затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 № 42. Порядок подання звітності регламентується інструкцією, затвердженою вказаним наказом і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.02.2007 за № 117/13384.

Пунктом 2 вказаного Порядку передбачено, що роботодавці подають інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів до центрів зайнятості. Інформація має подаватися за формою звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Про дотації на створення спеціальних робочих місць для інвалідів

Відповідно до статті 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 № 1836 (в редакції постанови від 23.11.2011 № 1234) затверджено Порядок надання дотації роботодавцю за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості.

Створенням спеціального робочого місця для інваліда з урахуванням його індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю є працевлаштування безробітного інваліда на наявне окреме робоче місце або наявну ділянку виробничої площі із здійсненням щодо них додаткових заходів з організації праці інваліда (пристосування основного і додаткового устаткування, технічного обладнання) або працевлаштування безробітного інваліда на нове робоче місце або нову ділянку виробничої площі, що створені із здійсненням додаткових заходів з організації праці інваліда (встановлення основного і додаткового устаткування, технічного обладнання).

Потреба у створенні для безробітного інваліда спеціального робочого місця та вимоги до нього встановлюються індивідуальною програмою реабілітації інваліда.

Дотація надається за умови, що трудовий договір з інвалідом, який працевлаштований за направленням центру зайнятості, не буде протягом 2-х років з дня працевлаштування інваліда розірвано з ініціативи роботодавця у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі шляхом реорганізації або перепрофілювання підприємства, установи чи організації, скорочення чисельності працівників чи за угодою сторін.

Для отримання дотації роботодавець подає територіальному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів документи, перелік яких визначено пунктом 5 вказаного Порядку. У разі прийняття позитивного рішення щодо надання дотації територіальне відділення Фонду соціального захисту інвалідів та базовий центр зайнятості укладають з роботодавцем протягом 10 робочих днів після прийняття рішення договір про надання дотації.

Розмір дотації не повинен перевищувати:

- 40 мінімальних заробітних плат, якщо таке місце створюється шляхом пристосування основного і додаткового устатковання, технічного обладнання на наявному робочому місці або на наявній ділянці виробничої площі;
- 100 мінімальних заробітних плат, якщо робоче місце створюється шляхом встановлення основного і додаткового устатковання, технічного обладнання у зв'язку з неможливістю пристосування наявного робочого місця або наявної ділянки виробничої площі чи відсутністю місць і ділянок.

Про документи, які подаються для отримання дотації на створення спеціального робочого місця для інваліда

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 № 1836 (в редакції постанови від 23.11.2011 № 1234) затверджено Порядок надання дотації роботодавцю за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості.

Для отримання дотації роботодавець подає територіальному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів:
- письмову заяву про отримання дотації;
- видану центром зайнятості довідку про те, що на підприємстві чисельність інвалідів за професією (спеціальністю), на яку працевлаштовується безробітний інвалід, не скорочувалася протягом останнього року більш як на 10 відсотків;
- видане центром зайнятості направлення на працевлаштування із зазначенням письмової згоди роботодавця на прийняття інваліда на спеціальне робоче місце;
- розрахунок розміру дотації, що включає вартість устатковання, технічного обладнання або його виготовлення, надання послуг з його доставки в межах території України, монтажу, пусконалагоджувальних робіт;
- довідку органів державної фіскальної служби про відсутність на день звернення заборгованості із сплати податків і зборів.

Недопущення дискримінації у сфері зайнятості

Про захист громадян від проявів дискримінації у сфері зайнятості населення

Національними законодавчими актами визначено, що держава гарантує особі, у тому числі найманому працівнику, право на захист від будь-яких проявів дискримінації у сфері праці та зайнятості населення за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, членства у професійних спілках або інших об'єднаннях громадян, статі, віку, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. До таких актів належить Конституція УкраїниКодекс законів про працю України, закони України “Про зайнятість населення”, “Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні”, “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”.

Питання протидії дискримінації у сфері праці та зайнятості є можливість умовно розділити на декілька напрямків:
- загальні питання протидії дискримінації;
- особливості формування рекламних оголошень про вакансії;
- забезпечення гендерної рівності;
- недопущення дискримінації щодо ВІЛ/СНІД інфікованих на робочих місцях.

Загальні питання запобігання та протидії дискримінації визначаються Законом України “Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні”. Дія цього Закону поширюється на трудові відносини, у тому числі застосування роботодавцем принципу розумного пристосування. Форми дискримінації з боку роботодавців забороняються. Формами дискримінації є пряма та непряма дискримінація, підбурювання до дискримінації, утиск.

Дискримінацією є ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. Підбурюванням до дискримінації є вказівки, інструкції або заклики до дискримінації стосовно особи та/або групи осіб за їх певними ознаками. Утиском є небажана для особи та/або групи осіб поведінка, метою або наслідком якої є приниження їх людської гідності за певними ознаками або створення стосовно такої особи чи групи осіб напруженої, ворожої, образливої або зневажливої атмосфери.

Про особливості формування рекламних оголошень про вакансії

Статтею 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавцям заборонено висувати будь-які вимоги дискримінаційного характеру в оголошеннях (рекламі) про роботу та під час проведення добору працівників, а також вимагати від осіб, які шукають роботу, подання відомостей про особисте життя.

Нормами частини 3 статті 11 вказаного Закону та статті 24-1 Закону України "Про рекламу" заборонено в оголошеннях (рекламі) про вакансії зазначати обмеження щодо віку кандидатів, пропонувати роботу лише жінкам або лише чоловікам, за винятком специфічної роботи, яка може виконуватися виключно особами певної статі, висувати вимоги, що надають перевагу одній із статей, а також вимагати від осіб, які працевлаштовуються, надання відомостей про особисте життя.

У разі порушення вказаних вимог рекламодавець (роботодавець, який подав до засобу масової інформації рекламне оголошення) сплачує до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття штраф у 10-кратному розмірі мінімальної заробітної плати.

Про забезпечення гендерної рівності

Статтею 17 Закону України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків" визначено, що жінкам і чоловікам забезпечуються рівні права та можливості у працевлаштуванні, просуванні по роботі, підвищенні кваліфікації та перепідготовці.

Роботодавець зобов'язаний:

- створювати умови праці, які дозволяли б жінкам і чоловікам здійснювати трудову діяльність на рівній основі;

- забезпечувати жінкам і чоловікам можливість суміщати трудову діяльність із сімейними обов'язками;

- здійснювати рівну оплату праці жінок і чоловіків при однаковій кваліфікації та однакових умовах праці;

- вживати заходів щодо створення безпечних для життя і здоров'я умов праці;

- вживати заходів щодо унеможливлення випадків сексуальних домагань.

         Роботодавцям забороняється вимагати від осіб, які влаштовуються на роботу, відомості про їхнє особисте життя, плани щодо народження дітей. Роботодавці можуть здійснювати позитивні дії, спрямовані на досягнення збалансованого співвідношення жінок і чоловіків у різних сферах трудової діяльності, а також серед різних категорій працівників.

Про недопущення дискримінації щодо ВІЛ/СНІД інфікованих на робочих місцях

Відповідно до статті 2-1 Кодексу законів про працю України заборонено будь-яку дискримінацію у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від, у тому числі, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД.

Загальнодержавною цільовою соціальною програмою протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014-2018 роки передбачено запровадження постійного соціального діалогу у сфері трудових відносин між органами виконавчої влади, роботодавцями і профспілками щодо людей, які живуть з ВІЛ, та хворих на СНІД (запобігання дискримінації, формування толерантного ставлення до людей, які живуть з ВІЛ, та дотримання їх прав, безпечних щодо інфікування ВІЛ умов праці).

За рекомендаціями Міжнародної організації праці проблема ВІЛ/СНІД повинна розглядатися як проблема у сфері праці - як будь-яка інша проблема, пов'язана з захворюваннями працівників та умовами їх праці. Не повинно бути ніякої дискримінації працівників у зв'язку з дійсним або приписуваним ВІЛ-інфікуванням. Роботодавці мають надавати працівникам інформацію і проводити навчання про ВІЛ і шляхи його передачі. Не повинно бути обов'язкового тестування на СНІД при прийомі на роботу (крім випадків, передбачених законодавством). Не допускається вимагання від кандидатів на роботу надання особистих відомостей про наявність ВІЛ-інфекції.

Профілактика настання страхових випадків

Про види профілактичних заходів

Відповідно до статті 7-1 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" при виникненні страхового ризику Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) може здійснювати заходи, спрямовані на запобігання настанню страхових випадків, у межах коштів, передбачених бюджетом Фонду на такі цілі. Страховим ризиком є обставини, внаслідок яких особи можуть втратити роботу і потребують матеріальної підтримки та соціальних послуг. До таких обставин належить вивільнення працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва та праці або перепрофілюванням підприємства, тимчасовим припиненням виробництва.

До профілактичних заходів належать:

- фінансування витрат роботодавця на оплату праці працівників, яких з метою запобігання вивільненню тимчасово переведено за їх згодою на іншу роботу (до 6 місяців протягом року) за умови збереження за ними основного місця роботи (Порядок фінансування витрат роботодавця на оплату праці працівників, яких з метою запобігання вивільненню тимчасово переведено за їх згодою на іншу роботу (до 6 місяців протягом року) за умови збереження за ними основного місця роботи, затверджено постановою правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття 29.01.2009 N 94, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17 березня 2009 р. за N 244/16260 (із змінами));

- фінансування витрат роботодавця на професійну перепідготовку або підвищення кваліфікації працівників, щодо яких є загроза вивільнення у зв'язку з реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, тимчасовим припиненням виробництва, за умови збереження за працівниками місця роботи (Порядок фінансування витрат роботодавця на професійну перепідготовку або підвищення кваліфікації працівників, щодо яких є загроза вивільнення у зв'язку з реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, тимчасовим припиненням виробництва, за умови збереження за працівниками місця роботи, затверджено постановою правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття 29.01.2009 N 94, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17 березня 2009 р. за N 245/16261 (із змінами));

- інші профілактичні заходи, визначені правлінням Фонду.

Проведення профілактичних заходів не поширюється на бюджетні, комунальні та неприбуткові організації. Щодо осіб, які отримують допомогу по частковому безробіттю відповідно до статті 47 Закону України "Про зайнятість населення", профілактичні заходи не застосовуються.

Про фінансування витрат на оплату праці

Умови, механізм фінансування за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) частини витрат роботодавця на оплату праці працівників, яких з метою запобігання вивільненню тимчасово переведено за їх згодою на іншу роботу (додатково створене робоче місце (місця)) за умови збереження за ними основного місця роботи, визначені Порядком фінансування витрат роботодавця на оплату праці працівників, яких з метою запобігання вивільненню тимчасово переведено за їх згодою на іншу роботу (до 6 місяців протягом року) за умови збереження за ними основного місця роботи (затверджений постановою правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття 29.01.2009 N 94 (із змінами)).

Додатково створеним робочим місцем є робоче місце, яке додатково (на строк до 6 місяців) створює роботодавець для тимчасового (до 6 місяців протягом року) переведення працівника за його згодою з метою запобігання його вивільненню. Тимчасовим припиненням діяльності є вимушене тимчасове скорочення нормальної чи встановленої у роботодавця відповідно до законодавства тривалості робочого часу, що виникає з обставин, незалежних від роботодавця, не носить регулярний чи сезонний характер і є невідворотним.

За рахунок коштів Фонду фінансується частина витрат роботодавця на заробітну плату одного працівника, переведеного на додатково створене робоче місце, у розмірі мінімальної заробітної плати, суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності осіб.

Витрати на оплату праці фінансуються роботодавцю у разі виникнення у працівників страхового ризику через тимчасове припинення діяльності, що триває не менше одного місяця на дату подання відповідної заяви, що надається до базового центру зайнятості та охоплює чисельність працівників, визначених пунктом 2.2 вказаного Порядку.

Розгляд питання про можливість фінансування роботодавцю витрат на оплату праці здійснюється комісією, створення якої ініціює регіональний центр зайнятості. Для розгляду питання щодо фінансування з Фонду витрат на оплату праці роботодавець подає до базового центру зайнятості - заяву та визначений Порядком перелік документів, на розгляд комісії до регіонального центру зайнятості роботодавець додатково подає визначені Порядком документи. Комісія розглядає питання про виділення коштів для фінансування витрат на оплату праці роботодавцю протягом 5 робочих днів з дня надходження документів до регіонального центру зайнятості.

Про прийняте рішення базовий центр зайнятості повідомляє роботодавця протягом 3 робочих днів. Роботодавець протягом 5 робочих днів підписує договір щодо фінансування витрат на оплату праці за рахунок коштів Фонду та надає базовому центру зайнятості копії наказів або витяг з наказу про переведення працівників за їх згодою на додатково створені робочі місця та копії трудових книжок (титульна сторінка та сторінка із записом про переведення на іншу роботу, засвідчені в установленому порядку).

Про фінансування витрат на професійну перепідготовку

Умови та механізм фінансування витрат роботодавця на професійну перепідготовку або підвищення кваліфікації працівників (далі – навчання працівників), щодо яких є загроза вивільнення у зв'язку з реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, тимчасовим припиненням виробництва, за умови збереження за працівниками місця роботи, визначені Порядком фінансування витрат роботодавця на професійну перепідготовку або підвищення кваліфікації працівників, щодо яких є загроза вивільнення у зв'язку з реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, тимчасовим припиненням виробництва, за умови збереження за працівниками місця роботи, затверджено постановою правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття 29.01.2009 N 94 (із змінами).

Навчання працівників організовується роботодавцем за погодженням базових центрів зайнятості у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, на підприємствах. Фінансування витрат роботодавця на навчання працівників здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) в межах коштів, передбачених на ці цілі у бюджеті Фонду, у разі організації роботодавцем зазначеного навчання у період реорганізації або перепрофілювання підприємства, тимчасового припинення виробництва за умови збереження за працівниками місця роботи на підприємстві протягом одного року після закінчення навчання. Трудовий договір з працівником після навчання не може бути розірвано роботодавцем з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40, пунктом 1 статті 36, частиною третьою статті 38 Кодексу Законів про працю України, протягом зазначеного періоду.

Підприємство звертається до базового центру зайнятості із заявою та визначеним у вказаному Порядку комплектом документів. Подані документи протягом 3-х робочих днів аналізуються та подаються базовим центром зайнятості на розгляд комісії, яка створюється регіональним центром зайнятості. Комісія розглядає питання про виділення коштів для оплати за навчання працівників протягом 5 робочих днів. Рішення про виділення коштів роботодавцю в термін до 3-х робочих днів приймає директор регіонального центру зайнятості, воно оформлюється наказом та письмово доводиться базовим центром зайнятості до роботодавця. Прийняте рішення є підставою для укладання договору на фінансування витрат роботодавця на навчання працівників між роботодавцем та регіональним центром зайнятості.

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства соціальної

політики України

31 травня 2013 року № 317

Звітність

  Інформація  про заплановане масове вивільнення працівників

у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці

 

 

Подають

Термін подання

Форма № 4-ПН

 

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства соціальної політики  України               

        31 травня 2013 року  № 317

за погодженням із

Державною службою

статистики України

 

Підприємства, установи, організації, за місцем реєстрації платника єдиного внеску

– територіальному органу Державної служби зайнятості України у містах Києві та Севастополі, районі, місті, районі у місті

Не пізніше ніж за 2 місяці                                     до масового вивільнення працівників

за умовами, передбаченими статтями 48 та 50 Закону України "Про зайнятість населення"

 

Респондент:

 

Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ ______________________________________________________________________

 

Найменування:______________________________________________________________________________________

 

Місцезнаходження:__________________________________________________________________________________

 

____________________________________________________________________________________________________

(поштовий індекс, область/Автономна Республіка Крим, район, населений пункт, вулиця/провулок, площа  тощо,

____________________________________________________________________________________________________

№ будинку/корпусу, № квартири/офісу)

 

№ з/п

Професія (посада)

Кількість працівників, яких передбачається вивільнити,                 осіб

Дата наказу про попередження  про заплановане вивільнення

Запланована дата вивільнення

А

1

2

3

4

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Усього:

 

х

х

 

Працівників передбачається вивільнити:     □ – одноразово (або протягом одного місяця)

         (обрати один з варіантів)                           □ – протягом трьох місяців

 

Дата заповнення      "       "                                 20       року

 

Керівник (власник)

 (відповідальна за подання інформації особа)       ______________________________                  ________________  

                                                                                                  (прізвище, ім'я, по батькові)                                           (підпис)

 

Телефон: _______________________     Факс:__________________   Електронна пошта: _____________________

 

Дата прийняття      "       "                                 20       року

Відповідальна особа, яка прийняла інформацію      __________________________                          _____________                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                          

                                                                                                                   (прізвище, ім'я, по батькові)                                                      (підпис)

Share/Save/Bookmark
 
© Сайт Маловисківської районної державної Адміністрації